У публікації «Культурно-освітній центр «Дивосвіт»: день за днем» від 2 листопада ми вже повідомляли про цей концерт, який відбувся 12 жовтня в актовому залі української парохії Благовіщення Мадрида поблизу станції метро «Арґуелєс». У цьому дописі розповідалося про «дивосвітівську» артистичну делегацію, що взяла участь у мистецькому заході (про це читай тут).
Одначе було б несправедливо не розказати і про інших учасників, які виступили в концерті. Зробимо це в супроводі фотографій, зроблених у парохіяльному актовому залі.
Мабуть, не потребує особливих рекомендацій парохіяльний хор під орудою регента Галини Лях. Своїм співом він супроводжуює не лише Богослужіння, але й численні заходи, що відбуваються в парафії та поза її межами. Цього разу хористи винесли на суд глядача дві пісні. Лірико-патріотичну «Вітер з України», епіграфом до якої прозвучали ось такі віршовані рядки колишньої учасниці колективу та водночас поетеси, яка повернулася в Україну, Катрусі Калинець:
Порив вітру, незгод і біди
Відірвав нас від рідного дому.
У чужому краю і краса, і тепло,
Та не можем прижитися в ньому.
Господь Бог, Він із нами завжди,
Віра в нього хай нас не покине.
Вітер добрих надій, сподівань, теплоти,
В добрий час він до нас ще прилине…
Другим пісенним твором стала повстанська «Йшли селом партизанни». Вона виявилася напрочуд актуальною напередодні Покрови Пресвятої Богородиці, що, як відомо, є покровителькою УПА, а віднедавна і теперішнього українського війська.
Окрім цього парохіяльний хор радо підтримав троїстих музик у складі Ярослава Допілки, Лілі й Івана Ткачуків, які пішли поміж присутніх і заспівали разом з ними пісні з добре відомими усім словами:
«Коли на чужині душа в смутку мліє,
Я згадую край свій, де друзі й сім’я...
Приспів:
Моя Україно, ти матінко мила,
Ти радість і ласка, ти гордість моя.
Моя Україно, ти матінко мила,
Неси ж людям щастя, веселко моя!»
«Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде».
«На краю села хатина,
Загляда в вікно смерека.
В тій хатині є дівчина,
А до неї так далеко…»
У цей час в залі спостерігалася особливо тепла атмосфера. Зрештою, і побажання глядачів виповнилося, адже вони завжди прагнуть поспівати разом з артистами. І якщо таких спільних номерів немає, то концерт – не концерт.
Звичайно, й інші номери програми не могли не потішити аудиторію. Тому варто перелічити тих, хто сприяв цьому. Передусім це ще один парохіяльний колектив, а саме квінтет, який чудово знають по співу, що постійно супроводжує Богослуження, зокрема суботні Вечірні. Цього разу співаки постали ще й в іншій іпостасі, запропонувавши публіці дві унікальні пісенні перлини, віддалені від релігійного репертуару: «Полетів би м» і «Ставок заснув».
Ще один співочий гурт, який здобув всезагальну любов далеко за межами парохії Благовіщення, – і назва, і пісні у виконанні якого звучать напрочуд мелодійно. Вслухайтесь спершу в назву: «Українські передзвони». Не менш милозвучно прозвучалали у виконанні гурту і лемківська народна пісня «Ой верше», яку неповторно виконувала покійна Квітка Цісик, і лірична «Там, де ми ходили». Чотириголосся «дзвоників-передзвоників» зворушує, торкаючись найтонших струн душі, викликаючи насолоду чаром неповторного звучання. І в цьому, безумовно, величезна заслуга художнього керівника та диригента колективу Лариси Сенів.
А ось колектив, про який піде мова далі, як то кажуть, «багатофункціональний». Що мається на увазі? Все дуже просто: вони і танцюють чудово, а деякі з них не менш гарно співають. Мабуть, ви вже здогадалися, шановні читачі, а особливо ті з вас, хто часто відвідує святкові заходи української громади, що це не хто інший, як танцювальний ансамбль «Кричевчанка» зі суботньої школи «Світанок» міста Алькала-де-Енарес. Композиції «Рідному Кобзареві» та «Зацвіла в долині» – це своєрідні театралізовані вистави, які мовою танку всебічно розкривають глибину задуму хореографів. Не менш видовищними стали і дві пісні у виконанні дівчаток: «Над землею тумани», коли останній куплет супроводжувався запаленими свічками, та «Українська родина», яка завершувала концертну програму, символізуючи родинну спорідненість усіх, хто взяв участь у ній.
І ще один танцювальний номер завоював серця присутніх. Мова іде про підтанцьовку до пісні «Верховина», яку на одному подиху виконали Тетяна Суварян й Ігор Чижевський, причарувавши глядацьку аудиторію. Високий професіоналізм, розкута манера триматися на сцені, завидна легкість – ось складові успіху дуету, який вперше у такому складі виступив перед публікою.
Наступний дебют – це виступ поета та співака Петра Варцаби. Тож можна було зрозуміти його хвилювання перед першим виходом на сцену нашої мадридської парохії. Проте своєрідний іспит Петро склав успішно, за що був нагороджений бурхливими оплесками.
А ось ще два співаки вже добре знані в середовищі українських заробітчан іспанської столиці. Зрештою як і пісенні твори, що вони виконали. Іван Ткачук нагадав усім про «край – рідний край, пісенний край Черемоша й Прута», а Михайло Бобак, котрий дякує в храмі Матері Божої Доброї Звістки, мовою пісні розповів про кучеряві ясени, які приходять у сни, наче дитинство босоноге.
Зауважу, що в якості «мостиків» між піснями було використано вірші наших поетів-заробітчан, які живуть і трудяться поряд з нами. Про представників культурно-освітнього центру «Дивосвіт» вже говорилося. Нагадаємо і про інших, зокрема Анну Дудич, віршовані твори якої спроможні задовольнити найвибагливіші смаки поетичних «гурманів».
Буквально три куплети в контексті теми концерту дозволю собі процитувати:
Моя Вкраїно, земленько свята,
Моя красуне, вродо незрівнянна!
З чужини думкою до тебе лину я
Серед зими і в теплі дні весняні.
У тих думках купаюся щоночі,
І мрію про світанки чарівні.
Бо так до неї доторкнутись хочу,
До України, до коханої землі.
І жайворонком вознестись до неба
У ніжну та безмежну ту блакить.
Вже щастя більшого мені не треба:
На Україну повернутись – й там у ній спочить!
Віддавна серед нашої заробітчанської братії популярні вірші трьох поетес – членкинь асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Ольги Корнилюк і двох подруг – Галини Коризми та Оксани Патроник. Ось і цього разу присутні залюбки ще раз послухали їхні поезії.
Крім цього в залі прозвучали вірші тих поетів, хто в силу різних обставин не зміг бути присутнім, зокрема Марії Скоропад, Василя Квасновського, Івана Вовка, Наталі Муц, Олексія Вавренчука.
Нарешті хотілося б назвати ще одного «учасника» концертної програми «З Україною – в серці», без якого врешті-решт не обходиться жоден захід. Це ті, для кого виступають артисти, даруючи свої таланти. Це ті, які в нашому конкретному випадку, завжди підтримують виступаючих, надаючи їм наснаги. Це ті, які радо підхоплюють відомі всьому загалу пісні.
Здогадалися? Звичайно, це ви – шановні глядачі. Вам, і у вашому лиці всім українцям як в Україні, так і за кордоном, ми даруємо і даруватимемо надалі свої творчі здобутки, горіння наших сердець.
Фоторепортаж провадив Любомир КАЛИНЕЦЬ.