10 березня в українській парохії Благовіщення Пречистої Діви Марії, що поблизу станції метро «Аргуелєс», у формі вечора пам’яті урочисто відзначено 199-ту роковину від дня народження нашого славетного Пророка (наступний рік – ювілейний). Назва цього заходу, а саме «Уклін Шевченкові», сповна відобразила ту атмосферу пошани, навіть пієтету, які панували в залі.
У загальну канву вечора, сформовану з біографічних фрагментів життя Кобзаря, органічно вплелися уривки з його безсмертних поетичних творів. Рівно ж як і прозвучали пісні на слова Великого Тараса.
Безперечно, особливого звучання, як і піднесення та сердечності цьому вечору надала ведуча програми, а заодно і автор сценарію, поетеса і композитор Зіновія Шепель. Між іншим, вона не тільки виступала у ролі ведучої, а ще й пліч-о-пліч співала зі своїми приятелями з вокального гурту «Українські передзвони», блискуче читала уривки з поем та вірші Т. Шевченка.
Не могли не схвилювати присутніх у залі виступи декламаторів: експресивно-статечного Василя Білянського (уривки з поем «Катерина», «Гайдамаки»), натхненного Юрія Чопика («Розрита могила»), неповторної Лариси Сенів («Мені однаково»), щиросердечної Галини Коризми («Не нарікаю я на Бога»). Водночас глядацьку аудиторію причаровував спів гурту «Українські передзвони» («На Тарасовій горі», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий»), Івана Голяка («Шлях до Тараса») та дуету у складі Ярослава Булавинця й Івана Голяка («Думи мої»).
Ясна річ, співпереживали з виступаючими усі присутні в залі. А в одну мить навіть здалося, що серед нас присутній сам … Пророк. Так-так, бо вже дуже зовнішньо на нього подібний один з наших братів-заробітчан львів’янин Василь Павлюк. Він з такою увагою спостерігав за дійством, що здавалося, буцімто у будь-яку мить може піднятися з місця і висловити артистам своє захоплення і від себе особисто, і від Кобзаря…
Любомир КАЛИНЕЦЬ.