Факт…
Почнімо з того, що канадська провінція Саскачеван офіційно оголосила 2016-ий рік роком місцевих українців, тим самим визнаючи величезний внесок громадян українського походження. Своєю чергою прем’єр-міністр Саскачевану Бред Вол наголосив, що провінція відзначає 125-річчя першої хвилі української імміграції до Канади та розпочинає серію святкових заходів.
«Українська культура та традиції міцно уплетені в мозаїку Саскачевану, адже переселенці з України допомогли розбудувати нашу провінцію. Ці традиції виражають себе у безлічі святкувань громади, освітніх програмах та у тривалих стосунках між Саскачеваном та Україною», – додав Вол.
Згодом уже інша провінція, а саме Манітоба, назвала поточний рік Роком місцевої української культури.
Варто нагадати, що крім цієї ювілейної дати цьогоріч припадає ще одна: 75 років з часу створення Конгресу українців Канади.
… і коментар
У нас в Іспанії також цього року – «кругла» дата. Наприкінці грудня спливає 70 літ відтоді, коли розпочалася організоване поселення наших співвітчизників на цих теренах. Не будемо повторюватися, оскільки про це інформує стаття під назвою «Наші попередники в країні Сервантеса: до 1940 року та після», опублікована в цьому ж номері. Одначе на можливості святкування вважаємо за потрібне наголосити.
Очевидно, що це поважна дата в історії української еміграції у цій піренейській країні. Тому не погано було б якимсь чином відзначити її. Нагадаю, що зовсім непомітно минуло 15 років від часу приїзду на заробітки нас, українців, котрі спрямували свої погляди за Піренеї наприкінці 1990-их. Ясна річ, з канадськими українцями навряд чи потрібно змагатися в рівні відзначення, адже не та «вагова категорія». Проте на «гальма» цю справу, ну ніяк, не можна пускати.
Щоб не базікати зайвого, внесу пропозицію: відсвяткувати 70-ту роковину з часу появи організованого українства в країні Дон Кіхота, проведенням величного свята в жовтні на одній зі столичних площ. Зрозуміло, з огляду на погодні умови не варто затягувати дату відзначення. Що мається на увазі? Відсвяткувати всім разом: асоціаціям, школам, центрам, дипломатичним установам, парохіям і т.д. під відкритим небом, щоб не тіснитися в задушному приміщенні. Якщо ставити питання руба: де саме, то також є на це відповідь – в «амфітеатрі» парку «Tierno Galvan», що поблизу станції метро «Мендес Альваро». Саме на цьому місці, яке «старожили»-заробітчани називають поміж собою «Співоче поле», відбувалися перші наші спільні заходи.
Звісно, над цим ще треба помізкувати, все добре зваживши. Але кращої місцини, напевно, годі шукати. Та все ж справа таки впирається в інше: хто подасть ініціативу? Хоча… Є інформація, що творче об’єднання «Наше Слово» має намір виступити організатором цих святкувань.
Любомир КАЛИНЕЦЬ.