У місті Уельва, що в провінції Андалузія, в неділю, 29 травня, відбулися урочисті заходи з нагоди першої річниці освячення українського храму святих рівноапостольних Кирила та Методія.
Крім цієї дати одночасно відсвятковано храмовий празник, а вся програма урочистостей увійшла до низки заходів, приурочених до Дня міста.
Як повідомив завідатель української парохії Уельви отець Дмиро Савчук, на храм численно прибули вірні парафій УГКЦ Марбельї, Малаги, Севільї, які приступили до таїнства святого причастя . Було також проведено курси для катехитів отцем Юрієм Бартком.
Під час урочистої Служби Божої науку про святих Кирила і Методія виголосив отець Святослав Миронюк. Після двохрічної підготовки прийняли урочисте перше причастя діти. Після відправи проведено освячення води, здійснено обхід церкви. У честь храмового празнику всі отримали благословення. Зворушливим було звернення сестри Себастіяни, яка наголосила, що нас усіх чекає Україна, наші батьки та рідні.
У концертній програмі після богослужіння взяли участь місцеві колективи та гості. Зокрема, діти під керівництвом регента церковного хору Ірини Білінок і вчителів української суботньої школи Наталії Король, Марії Багнюк і катехита Катерини Стець. Член творчого об’єднання «Наше Слово» з Мадрида Галина Коризма прочитала свій вірш «Повертайтеся живими» та поезію своєї краянки з Коломиї, відомої в Україні поетеси Неоніли Стефурак «У храмі затишно людині».
Нагадаємо, що церква в Уельві – виключно наша святиня, а не орендоване в римо-католиків приміщення. Ще 26 серпня 2012 року Апостольський візитатор для
українців греко-католиків Італії й Іспанії владика Діонісій (Ляхович) освятив
хрест, наріжний камінь й ікону святих рівнопрестольних Кирила і Методія.
Звертаючись тоді до присутніх, його преосвященство наголосив на важливості
нової сакральної споруди, тому що «…українці, які тут проживають, – уже не
заробітчани, а нова українська діаспора. Майбутній храм має стати не лише
духовним, а й важливим культурним центром, який допоможе вірним, котрі
зараз відірвані від рідної землі, «не втратити в серцях України…»
Не є таємницею, що з приводу будівництва в Уельві просочувалися і такі думки: навіщо споруджувати свої храми, на які потрібно силу-силенну коштів
(лише на виготовлення технічної документації пішло понад 80 тис. євро)?
Простіше використовувати існуючі римо-католицькі. Але ось думка все того ж владики Діонісія: «Аби зберегти нашу Церкву, мусимо мати свої храми. Бо не
можемо залежати від настрою тамтешніх єпископів чи парохів. Один нас може
дуже гарно приймати, а інший не прийме. І ми тоді залишимося на вулиці.
Наша Церква в діаспорі збереглася тільки тому, що ми будували свої храми.
Бразилія, для прикладу, має майже двісті церков…»
Що додати до цього? Пригадуєте, давно запроваджений нашими дідами-прадідами чудовий принцип: «Свій до свого – по своє!»
Якщо вести мову про технологічний бік справи, то робота, як мовиться, кипіла.
Розпочавши навесні 2013 року, з будівництвом впоралися фактично за два роки.
Цікаво, що храм задумано як парохіяльний центр з учбовими класами,
приміщеннями для зустрічей і концертів, занять спортом і таке інше.
Ну, що ж минув рік, і відзначення цієї дати дає підстави надіятися на подальший успішний поступ нашої Церкви на древній землі Іберії.
Мирослава КАЛИН.
Фотографії Галини КОРИЗМИ.