23 грудня завершив свою роботу Міжнародний мадридський різдвяний ярмарок, який тривав протягом тижня, розпочавшись 15-го числа. Відбувався він у культурно-виставковому центрі «Matadero», що поблизу станції метро «Легаспі». І, як уже увійшло в традицію, участь у цьому форумі культур взяли участь представники української громади.
Серед понад шістдесяти країн, які забажали представити свої культурні надбання, нашим землякам випав кіоск під №60. Поруч розмістилися представники Туреччини та В’єтнаму.
Гадаю, що ніхто не перечитиме мені в тому, що представляти Україну на такому поважному заході, є як великою честю, так і неабиякою відповідальністю . Тому нашим асоціаціям і суботнім школам, які виявили бажання представити наше самобутнє мистецтво та культурну спадщину на такому високому рівні, потрібно тільки дякувати. А ось показати нам дійсно було що.
Звісно, що час не дозволяв оглянути всі наші експозиції та концертні номери в повному обсязі. Але те, що побачила протягом кількох днів, коли навідувалася на ярмарок, вражало. Передусім, заворожив виступом на головному сценічному майданчику в суботу, 17 грудня, фольклорний ансамбль «Бузина» з Мурсії. Навіть важко відповідні епітети підібрати про їхні номери, та все ж спробую. Яскраво й барвисто (бо напрочуд оригінальні костюми), високопрофесійно (адже учасники колективу добре вишколені), іскрометно чи феєрично (тому що таку енергію і завзятість, яку виплеснули артисти на присутніх, не часто побачиш навіть від маститіших виконавців). Споглядаючи за виступом українських мурсійців, чомусь пригадалося прислів’я: на городі бузина, а в Києві дядько. Його навіяла назва колективу. Та згадка через хвилю трансформувалася в такий вислів: у Мадриді – «Бузина», то з Мурсії дядько.
А ще в суботу й неділю дуже сподобалися вишивані речі Наталі Калиновської. Від такої чудової палітри й орнаментів очі розбігаються. І, безумовно, приємно дивувала, даруйте за тавтологію, дивовижна кераміка подружжя – Мар’яни і Тараса Сиротюків. Щоб виставити на прилавку власні роботи, вони подолали чималеньку відстань, адже зараз мешкають і працюють у селі Берсео, що в 40 кілометрах від столиці провінції Ріоха Логроньйо. Тарас за фахом – художник, закінчив Львівську академію мистецтв, а його дружина – український філолог. Одначе це не заважає їй переймати уміння чоловіка. Більше того, Мар’яна сама творить доволі цікаві речі, які приваблювали відвідувачів ферії. Ось і один, доволі похилого віку, аргентинець купив у дарунок знайомому іспанцеві виріб Сиротюків з білої глини. При цьому задоволено прицмокував, утішаючись гарній покупці.
У понеділок, 19 грудня, головну ярмаркову сцену «окупували» вихованці культурно-освітнього центру «Дивосвіт» з Алькоркона. Самі бачите в який день їм довелося продемонструвати своє мистецтво. Очевидно, сам святий Миколай сприяв дивосвітівцям. І вони не підвели ані його, ані центр загалом.
Чудову різдвяну програму, підготовлену підопічними Лілі Ткачук, глядацька аудиторія сприйняла на «біс». Із задоволенням вислухали хоч і нечисленні, та все ж вдячні присутні (зважте, що це понеділок – робочий день), колядки, різдвяні та новорічні пісні у виконанні ансамблів «Перепілонька», «Джерельце» та «Передзвін».
Радісно, бадьоро, на високому виконавському рівні прозвучали колядки «Святий Миколай», «Старий рік минає». Вкотре приємно здивувала наша іспанська приятелька Беатріс Монтеро, яка колядку «Свята ніч» виконала трьома мовами: українською, іспанською й англійською. А ось пісеньку «Гей летить колядка», яку виконувала «Перепілонька», підспівували батьки, бабусі, вчителі та знайомі школяриків, які прийшли, щоб підтримати своїх улюбленців.
Прегарно заспівали свої пісні квартет п’ятикласниць («Ой прийшла зима») та дует у складі Анастасії Дроник і Алли Ковальчук («Різдво»). А ось уже гуртом вихованці «Дивосвіту» виконали пісню «Last Cristmas», поставивши «велику жирну крапку», а можливо й «знак оклику», в хоча й невеличкому, але такому яскравому, теплому, зворушливому концерті.
А ось у завершальний день ярмарку свою продукцію демонстрували представники асоціації «Con Ucrania» Олександра Фролова та Горка Аревало Окулик. В біографії останнього переплелися різні корені. Баскські, оскільки його батько представляє цей народ. Білоруські, бо його дідусь по материній лінії походить із сусідньої нам країни. Та українські, адже мама Горки (Юрія – саме так звучить його ім’я українською) народилася у Львові.
Крім них я зустріла в українському кіоску добрих знайомих, волонтерок Антоніну Патиченко та Світлану Чуб. Пані Світлана знову представила свої оригінальні роботи: як солодощі, так і новорічні ялиночки та інше.
Щодо солодощів та інших продуктів харчування хотілося б зробити невеличку ремарку. Справа в тому, що в перші дні роботи ферії, у фейсбуці з’явилися невдоволені репліки декого з наших «моралістів»: мовляв, як так, українці виставили на прилавку кетчуп і вино. Але дозвольте запитати: що в цьому поганого? Продукція таких наших вітчизняних харчових виробників, як «Торчин», «Верес» чи «Чумак» задовольнить смаки найвибагливіших гурманів. І не лише українських, але й закордонних. А вина із Закарпаття здатні конкурувати з найкращими європейськими виробниками.
Зрештою, ті хто побував на ярмарку, не дасть покривити проти істини: найбільші черги збиралися біля прилавків, де якраз пропонувалися традиційні смаколики тих країн, які їх виробляють. Для прикладу, біля кіоску Бельгії вишикувалася величенька черга любителів пива. Німці частували своїх відвідувачів смачними солодощами. Коли ж я наблизилася до їхнього кіоску, то застала лише пусті тарілки.
А ось латвійці хотіли вразити присутніх чудовим бальзамом з чорної смородини. Не знаю як інші, а я залюбки і скуштувала, і придбала пляшечку смачного-пресмачного напою. А знаєте, хто його продавав? Не повірите – консул Латвії у Мадриді Світлана Бісениеце. Ще більший подив викличе інформація про те, що Світлана, яка, хоч і виросла в Латвії, має українське коріння. Її батько Іван Наливайко вже упродовж тривалого часу очолює українське товариство «Дніпро» в цій прибалтійській країні.
Між іншим, на «ура» пройшов майстер-клас з приготування налисників зі сиром, який дала в один з днів роботи ферії вірянка української парохії Благовіщення на Аргуелесі пані Марія Чмир. А ще всіх присутніх полонила її люб’язність, сердечність і привітна посмішка. І це – також наші національні ознаки.
Ось такі цікаві моменти дарував відвідувачам Міжнародний різдвяний ярмарок. Відрадно, що й наша рідна Україна була гідно представлена на ньому. Дозволю собі порівняти її з чудесною квіткою у прекрасному віночку, якій ніколи не в’янути.
Калина МИРСЬКА.