З величезним успіхом протягом кількох днів з тижневою різницею (з 16-го по 23-є листопада) тривали в Мадриді концерти представників українського співочого легіону: Київського Театру пісні «Пісень світ» та народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка кобзаря та лірника Василя Нечепи.
Чи не найважливішим моментом у цих програмах, підготовлених для українських трудових мігрантів країни кориди, стало те, що відбувалися вони виключно на благодійних засадах. А кошти, пожертвувані численними глядачами, акумульовано для потреб українського Сходу. Конкретніше: дитячої лікарні міста Слов’янська та протезування одного з травмованих бійців АТО.
А щодо концертних виступів, то вони «завоювали» «українську іспанську» столицю та прилеглі до неї райони. Скажімо, греко-католицьку парохію Благовіщення на Аргуелєсі, культурно-освітній центр «Дивосвіт» у місті Алькоркон, українську громаду Алькали-де-Енарес.
Прикметно, що концерти в залах останніх двох міст розпочиналися з виступу тутешніх юних талантів, які співали, танцювали, декламували вірші. Про артистизм виконавців не варто багато говорити. І так зрозуміло, що всі номери підготовлено на добротному рівні, в які, як мовиться, вкладено душу і дітей, і їхніх музичних керівників.
А потім сцену «окуповували» гості. І якщо «Пісень світ», зважаючи на свій молодий артистичний вік, ще не так часто виїжджав за кордон, то народний артист України Василь Нечепа «розміняв» уже четвертий десяток світових столиць, у яких йому довелося побувати.
Тим не менше пісенні перлини «Плине кача», «Чорнобривці», «Рідна мати моя», «Червона рута», «Розпрягайте, хлопці, коней», «Одна калина» (у виконанні Театру «Пісень світ»), «Дума про Морозенка», «Молитва», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (не проспівані, а вистраждані Василем Нечепою) не просто приємно схвилювали глядачів, а змусили їх співпереживати з артистами.
Загальний настрій гостей з України можна підсумувати словами художнього керівника співочого колективу з Києва Андрія Іванова, котрий поділився сокровенним: «Коли почалися воєнні дії, працюємо виключно благодійно, в тому числі на підтримку 25-го спецбатальйону «Київська Русь». Згодом вирішили підтримувати діток. Це теж дуже важливо. Маємо своїх підшефних – першу дитячу лікарню міста Слов’янська. Підготували окрему програму, з якою, власне, і виступали тут, у Мадриді.
Запросили ж нас в Іспанію земляки-українці. Ми вже встигли побувати в Барселоні, Жероні, Валенсії, стати лауреатами фестивалю «Зірки Коста-Брави». Нині на мадридській землі вже два концерти відспівали. Звісно, зібрали чималенькі пожертви, загальна сума яких склала майже три з половиною тисячі євро.
Якщо вести мову про заробітчанську аудиторію, то відчуваємо те сердечне тепло, ту надзвичайну енергетику, яка іде від глядачів. Ми дуже вдячні публіці за спільний спів, за співпереживання, за співтворення, адже це чи не найголовніше для митців.
Крім того, що спілкуємося в залах, то маємо нагоду розмовляти ще й особисто. Бо часто зупиняємося в людей, які нас радо приймають. Тобто відчуваємо себе, як удома, в Україні».
Любомир КАЛИНЕЦЬ.