Фактично завершується святковий Різдвяний цикл, який у нашому культурно-освітньому центрі вже впродовж кількох років знаменується підсумковим урочистим дійством, на який збираємося не лише ми, дивосвітівці, але й приходять до нас бажані гості. Цей рік не став винятком.
У суботу, 21 січня, до нашої святкової вітальні припрошували всіх бажаючих гостинні господарі Ірина Криницька та Роман Головко – батьки наших учнів. І мали, між іншим, чим припросити: і духмяною кутею, і запашними пампушками з маком, й іншими солодощами. А ще люб’язними словами і віншуваннями.
«Носом» чуючи гостинність і святочну налаштованість, до господарів напросилося колядувати, щедрувати, засівати чимало люду. Спершу завітала гамірлива ватага учнів 8-го класу, які запропонували глядачам кілька епізодів з Маланчиного вечора. Тож такі впізнавані персонажі цієї вистави, як сама Маланка, коза, циганка, жид Мошко, дітько, пастух та інші промовляли і веселили дивосвітівську аудиторію. Не помилюся, коли зауважу, що ажіотаж у залі викликали і прочитані вірші, і напрочуд запальний танок, виконані циганкою (вона ж наша учениця Настя Криницька). А ось щоб заспівати різдвяну пісню «Україна колядує», до восьмикласників долучилися учасники вокальних ансамблів «Джерельце» і «Передзвін». Звичайно, підтримали своїх підопічних і класовод Наталя Володимирівна Жилка, і художній керівник Ліля Іванівна Ткачук.
Після перших колядувальників до світлиці нагодилися учні 9-го класу, очолювані класним керівником Надією Михайлівною Леськів. І невеличкий віршований монтаж, і поезії з творчого доробку Надії Михайлівни зворушили присутніх у залі. Декламували і учні, і сама поетеса, і її колега по педагогічному цеху, вчителька української мови та літератури Людмила Миколаївна Савків. А на завершення ще й колядку «Бог ся рождає» заспівали. Звісно, що й зал підхопив її дружно.
Далі настала черга підопічних Наталі Богданівни Коцюбинської – семикласників. Невеличкі, але змістовні й яскраві віршування-віншування передували різдвяній пісеньці «Дзень-дзелень», мало знаній широким загалом. Тим не менше, її мелодійність, гарні слова викликали захоплення глядачів, а відтак і гучні оплески.
Приємно вразив вертеп у виконанні учнів 6-го класу. Копітка праця класовода Оксани Михайлівни Ганич дала прекрасний результат не лише на дивосвітівській сцені. Ми вже повідомляли про успішний виступ вертепу на саме Різдво в греко-католицькій парохії в Ґетафе, українському дитячому культурному центрі «Світанок», що на Віляверде, а був ще й візит і в парохію Благовіщення Пресвятої Богородиці в Алькорконі.
Зауважу, що останній захід знайшов відгомін на шпальтах одного з провідних українських медіаресурсів, яким є «УКРІНФОРМ». Новину про вертеп в українській парохії подали в розділі «Новини діаспори» від 16 січня. Щоправда, журналісти помилково назвали Алькоркон не іспанським містом, а італійським…
Але як би там не було, чудове різдвяне дійство приворожило і дивосвітівську аудиторію. Бачили б ви, яким оченятками спостерігала за своєю старшою сестричкою Настею Шмайловою крихітна Христиночка! І не лише вона одна.
Наступними за чергою зійшли на сцену вихованці Людмили Іванівни Кіт. Десятикласники натхненно виконали колядку «Старий рік минає». Ясна річ, що майже весь зал підспівував, адже слова відомі, як кажуть, і малим, і старим.
Після цього виступали учні 11-го класу. Хоча правильніше сказати, що виступала дружня родина. Адже крім школярів, у виступі взяли участь і їхні батьки, а також класний керівник і водночас директор нашого центру Наталя Володимирівна Бондаренко. Хлопці, як прийнято в українській різдвяній традиції, засіяли, супроводжуючи цей ритуал віншуванням. А колядою (обов’язковим елементом святкової програми для всіх учасників), яку вони заспівали, стала відома всім «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Останнім номером стала коляда «Старий рік минає» в сучасній обробці, яка прозвучала з уст зведеного ансамблю, керованого Ліліею Іванівною Ткачук.
Одначе на цьому розколяда в «Дивосвіті» не завершилася. Справа в тому, що до нас завітав вертеп української парохії Благовіщенна з храму Доброї Звістки на Арґуелєсі.
Мушу зауважити, що спектакль, який представили гості, вартує найкращих епітетів, метафор і порівнянь. Слова «чудово», «блискуче», «класно», «суперово» не в силі відобразити всю гаму почуттів, яка панувала серед глядачів.
З цього приводу в мою голівку закралася дещо «крамольна» ідея. А що як на наступне Різдво влаштувати вертеп з числа вчителів нашого культурно-освітнього закладу? Зможемо? Якщо дуже хотіти, то будь-яку скелю-справу можна зрушити з місця.
Поставити крапку в цьому дописі хотілося б коротким віншуванням, яке було б дуже й дуже на часі:
Сійся, родися жито-пшениця,
І всяка пашниця.
Щоб у нас на цей рік
Було краще, ніж торік!
Дивосвітівські новини в об’єктиві МИРСЬКОЇ Калини.