Нарада для керівників українських асоціацій, які працюють в іспанському полі поміж наших таки земляків, ініційована Посольством України в Іспанії, відбулася в суботу, 18 лютого, в приміщенні дипломатичної установи. Зібралися на неї майже 40 представників осередків з різних куточків Іспанії: Барселони, Малаги, Валенсії, Логроньйо, Памплони, Сантандера та, звичайно, столиці й її околиць.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять Героїв Небесної Сотні та всіх захисників Батьківщини, котрі полягли в священній боротьбі з російськими агресорами на Сході України.
Це, так би мовити, перша складова останнього зібрання, під час якого обговорено основні напрямні громадського життя та плани проведення заходів упродовж поточного року. Представники громад коротко змалювали стан справ на місцях, повідомили про найближчі перспективи в їхній діяльності, запросили інших взяти участь у конкретних суспільно-культурних заходах.
З цього огляду варто виділити кілька конкретних подій, як відбулися чи відбуватимуться незабаром. Посол України в Іспанії Анатолій Щерба висловив думку про потребу проведення подібних зустрічей бодай раз на півроку. Акцентував увагу на спільних діях під час багатьох акцій, які відбуваються з тієї чи іншої нагоди. Зокрема, зробив наголос на останніх колізіях навколо члена збірної України з футболу Романа Зозулі, що тривали під час його переходу з севільського «Бетіса» в мадридський «Райо Вальєкано».
Голова асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрій Чопик (Мадрид) поінформував про широке відзначення цього року 50-ліття діяльності такої відомої структури в українській діаспорі, як Світовий конгрес українців (членом якого і є дане об’єднання).
Голова асоціації «Джерело» з Барселони Ольга Дзюбан запросила всіх голів осередків до себе на вечорниці, які відбудуться 29 квітня, для того, щоб, як вона наголосила, «частіше спілкуватися, радитися, дискутувати, відпочивати, творити спільну родину».
Координатор Спілки української молоді в Іспанії Орест Антошків виніс на суд присутніх свою невеличку колекцію марок, присвячену українській тематиці, яку підготував торік, успішно пройшовши всі етапи, в тому числі момент погашення на іспанському рівні. Показав також фотографії, зроблені ним у зоні бойових дій на сході України, запросив до участі в наступному таборуванні СУМ-у на іспанських теренах наприкінці червня, а саме в Мурсії.
Голова громадського об’єднання «Українці Алькали» Андрій Модрицький зосередив увагу на проблемах українського парку Тараса Шевченка в місті Алькала-де-Енарес, знаного поміж нашими земляками як вишневий сад. В ході обговорення цієї теми виникла ідея спільного відзначення наступних Шевченківських днів саме в цьому українському місці.
Голова асоціації «Батьківщина» Марія Галько запросила всіх бажаючих провести першу половину наступного недільного дня в Парлі, завітавши на благодійний концерт тріо артистів Одеської національної опери Віталія Галька, Андрія Ріпака та Петра Свірідова, присвячений третій роковині трагічних подій Революції Гідності.
Питання волонтерської діяльності заторкнули в своїх виступах голова Української патріотичної асоціації «Воля» Іван Вовк і голова асоціації «CONUCRANIA» Ліля Миколаїв.
Член організації «Майдан-Малага» Володимир Бачинський запропонував зібрати кошти для допомоги українському воїнові Олегові Івахнюку, який лікується в Барселоні. Цей почин всі присутні дружньо підтримали, зібравши 360 євро.
Менеджер вокального гурту «Українські передзвони» з Мадрида Галина Бардіна повідомила про концертну програму «Пам’ять наших сердець», присвячену всім полеглим за волю України, яка відбудеться 26 лютого в українській парохії Благовіщення на Арґуелєсі.
У контексті сказаного хотілося б навести думки голови асоціації «U-Armonía» з Валенсії Георгія Клімова, наведені ним у дописі для сайту асоціації «CONUCRANIA» 19 лютого: «Були і дискусії, котрі означили широкий спектр поглядів та оцінок, як поточного стану справ і взаємостосунків між українськими громадами в Іспанії, так і в ставленні до процесів у самій Україні. Поряд з представниками давно діючих організацій було багато людей, що представляють новостворені осередки, в тім числі і молоді, що особливо приємно.
Спільним знаменником, попри розбіжності в думках, можна було б назвати прагнення допомагати Україні, особливо у питаннях захисту від російської агресії, у підтримці сімей загиблих захисників України, лікуванні самих учасників визвольної війни, у відстоюванні національної гідності українців та в інших питаннях національної ваги…»
А ось завершальним спільним заходом для всіх осіб, що зібралися в посольстві, став флешмоб «Крим – це Україна!»
А тепер кілька слів про другу складову, яка, мабуть, таки менше прикувала увагу всіх присутніх на зібранні, проте є не менш актуальною, аніж підняті злободенні питання. Ідеться про можливе об’єднання (не єдність поміж нами як стратегічна мета, яку майже ніколи не вдавалося досягнути) всіх асоціацій в єдину структуру. Хоча, правильніше сказати: наділення її повноважними репрезентативними функціями на всеіспанському рівні, не ліквідовуючи створені об’єднання. На цьому загострював увагу посол Анатолій Щерба, закликаючи жвавіше обговорювати саме цю проблему. Бажав достукатися до присутніх з подібними думками найстарший з-поміж усіх поет і публіцист Василь Квасновський.
Він, до речі, радив основну ношу в цьому питанні звалити на плечі посольських працівників і… душпастирів. На жаль, з огляду на багато чинників, таке не можливо взагалі. Посольство має свої основні функції, які полягають у налагодженні двосторонніх відносин між Україною й Іспанією. Священики виконують духовні запити вірян, то ж ніяк не можуть займатися ще й громадською діяльністю. Це – несумісні речі, як на мій погляд. Тому основна ноша, як би ми не крутили-не вертіли, лягає на існуючі асоціації. Більше того: на їхніх лідерів.
Послухаймо, що з цього приводу твердить уже згадуваний мною Георгій Клімов: «Виходячи з мого аналізу, керівники громад не готові до створення ієрархічної структури для координації дій, тобто координаційного органу над вже існуючими організаціями. Добре це чи погано? Ні те, ні інше. На мій погляд, це реальність, і від нашої суб’єктивної її оцінки вона не зміниться.
Чи є потреба узгодження та координації дій? Безумовно є. Як цього досягти, враховуючи ментальність українців, котрі не люблять терпіти над собою чиновників чи кар’єристів? На мою думку, замість спроб створення координаційних структур, варто просто використовувати можливості співпраці знизу, задіюючи вже добре відомі й ефективно працюючі механізми. Прикладів таких проектів є чимало в різних куточках Іспанії, в тому числі, спираючись на спільно організовані та узгоджені дії, на підтримку також представників посольства та консульств.
Політичні та конфесійні погляди і симпатії у громад різні, а відтак і стосунки між ними позначені цими відмінностями. Будучи народом європейським, а не азійського типу (де все вирішує цар чи хан), українців не варто намагатися причесати під один гребінець, – просто не вийде з цього ніц.
На мою думку, продуктивніше було б знайти точки дотику та спільне бачення певних проблем для можливої часткової координації дій у тих чи інших питаннях і між громадами, де це можливо для досягнення спільних цілей.
Українці не терплять вказівок зверху, тому багато їх виїхало з «совка». Саме тому варто спробувати налагодити співпрацю знизу, поєднуючи дії громад у тих питаннях, котрі не викликають протиріч. Для об’єднання треба спочатку знати: хто, з ким і на яких принципах згоден і готовий об’єднуватися. Інакше успіху не буде, а фіктивні організації та координаційні органи користі не дадуть. Зрештою, такі організації вже існують, а ефекту від них дуже мало. Все варто робити на засадах добровільності та безумовної поваги до людей.
Стосовно медійних публікацій. Можна критикувати лише дії оремих людей чи організацій, але не переходити на персоналії. Крім того, не публікувати такого, в чому не переконаний, чи не був свідком особисто.
Коли критикуються дії, то мається на увазі, що особа може діяти й іншим способом, тобто за нею залишається можливість зміни поведінки і характеру дій, «збереження обличчя» і визнання помилки, якщо така була.
Персональні звинувачення, ярлики, образи, що стосуються самої ідентичності людини/організації, здатні посіяти довічну ворожнечу і, як правило, не прощаються. В цьому, мабуть, чи не головна помилка багатьох. Саме тут прихований і бар’єр для спільних дій. Тут же і ключ до вирішення багатьох міжперсональних конфліктів…
Будучи народом, переважно християнським, можемо як попросити пробачення, так і пробачити. А далі діяти так, щоб просити пробачення не було за що, щоб потім не доводилось видаляти свої власні пости з фейсбука, чи цілі профілі, наприклад. Річ у тім, що «слово – не горобець…», а зберегти опубліковане зараз дуже просто. А далі, живучи в європейській країні, де суди не продаються, в разі претензій, варто користуватися послугами юстиції, на утримання якої всі ми платимо податки…
Висновок: пропоную свою посильну допомогу, без претензій на створення будь-якого надасоціаційного органу, ні на яку роль «координатора» чи когось/чогось подібного, у визначенні умов і здатності громадських об’єднань до співпраці. Це б послужило першим кроком до реальної координації зусиль задля досягнення українських загальнонаціональних цілей.
Варто було б спочатку знати «хто чим дихає»: яку реальну силу має в здатності мобілізувати людей на місцеві акції, чи на спільні дії в якомусь іншому місті; на які політичні сили орієнтується та чи інша громада; яка конфесійна приналежність більшості членів об’єднання; який офіційний формальний статус має спільнота; яким є її головний вид діяльності.
Ми всі різні й це – наша перевага, а не слабкість. Адже будучи різними, можемо взаємодіяти з різноманітними соціально-політичними силами в Іспанії. Володіючи такою інформацією можна було б щось реально організовувати на низовому рівні…»
Можна погоджуватися чи не погоджуватися з Георгієм, але в його словах є частка істини. А інша полягає в спільних зусиллях бодай у двох площинах: інформаційній та репрезентативній на найвищому рівні. Щодо інформаційної, то чимало з присутніх визнали важливим створення єдиного сайту. Таким би міг стати інформаційний ресурс асоціації «CONUCRANIA», який вже користується заслуженим авторитетом, і на який незабаром надійде матеріальна допомога від Міністерства закордонних справ України. Справа за малим: наповнювати цей сайт інформацією з місць. Від цього виграють усі.
А ось про представницьку структуру треба ще міркувати. Я б запропонував те, про що вже писав. Створити координаційну раду з числа діючих офіційних асоціацій і їх перших заступників. Але не обирати якесь конкретне керівництво, а кожне питання вирішувати переважною більшістю. На такому досвіді добре переконалися ті, хто брав участь у підготовці свята з нагоди Дня Незалежності в Мадриді торік у вересні.
Одначе, це не означає, що така думка єдино правильна. Про це варто і треба дискутувати. Але не стояти на місці, тупцюючи, а рухатися вперед.
Любомир КАЛИНЕЦЬ.