Заходи в Мадриді та його передмістях з ушанування пам’яті полеглих під час Революції Гідності отримали продовження минулої суботи та неділі.
УРОК-РЕКВІЄМ У КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ЦЕНТРІ «ДИВОСВІТ» В АЛЬКОРКОНІ
Усі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна неодноразово піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, нездоланна для ворогів, вона йшла під ворожі кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла до сьогодення і знову в час російської навали вкотре повинна дбати про своїх діток, щоб вони могли жити в мирі та спокої, вчитися та веселитися…
Ми, старші, часто нарікаємо на молоде покоління, що, мовляв, воно байдуже до нашої історії і традицій, часто-густо пасивне й несприйнятливе щодо «високих матерій». Це проблема не нова, адже стосунки поміж батьками та дітьми завжди були каменем, об який спотикалися і який ще й нині є доволі значною перепоною. Одначе останній захід, що відбувся в культурно-освітньому центрі «Дивосвіт» у суботу, 25 лютого, доводить зворотнє: «високі» теми, якщо їх подавати цікаво, змістовно, дохідливо, здатні не лише викликати розуміння, але й співпереживання в дітей.
Урок пам’яті на честь Героїв Небесної Сотні, які загинули три роки тому, тільки-но розпочавшись, збудив неабиякий інтерес у старшокласників, котрі зібралися в актовому залі. Миттєво припинилися балачки, вимкнулися мобільники, вся увага прикувалася до сцени. А на ній, почергово змінюючись, у тужливій призадумі лунали слова ведучих Ельвіри Давидової та Христини Ляхоцької, віршований монтаж , в якому взяли участь Богдан Гараміта, Андрій Тиньківський, Роман Феданяк, Мар’яна Дзера, Андріан Марків, Вікторія Савків, Влада Рисинська та Христина Тимофійчук.
Усе це, переплітаючись з відеокадрами подій трирічної давнини Революції Гідності на Майдані у Києві, викликало, направду, відчуття співпереживання, взаємопроникнення та невимовного спільного болю. Іноді тиша в залі так різала вухо, що, здавалося, барабанні перетинки не витримають.
Апогею урок досяг після виходу на сцену Христини Наумової, в особі якої уособлювалась рідна Матір-Україна. Її натхненні й зворушливі слова, які викликали на очах учениці непрохані сльозинки, відразу ж передалися всій аудиторії. Сльози з’явилися на очах у багатьох, почулося навіть тихесеньке схлипування.
Потекли струмочки під очима і в мами Христини, й водночас директора нашого центру Наталі Володимирівни Бондаренко, яка, переживаючи за доньку, стояла збоку з текстом, готова в будь-яку мить прийти на виручку Христі.
У цей же час за кулісами справжнє ридання сколихнуло дівчат, які до цього нещодавно виступали на сцені. Всі вони, обійнявшись, неначе рідні сестри, заспокоювали і не могли заспокоїти одна другу.
Спостерігаючи за цим і також розраджуючи школярок, пригадала слова Тараса Шевченка, які промелькнули на стіні під час демонстрації відеокадрів: «Сльозами моря не долить…» Дійсно, це так. Але ж допоки будуть текти ріки сліз на нашій Україні? Доки гинутимуть її доньки та сини? Допоки ми, українці поневірятимемось по чужинах і також умиватимемось гіркими слізьми? Доки всяких мастей завойовники зазіхатимуть на милі нашому серцю місця?.. Проте, як би важко не було, дивлячись на зміну, яка підростає, виникає впевненість у завтрашньому дні. Такі діти спроможні підхопити справу батьків!..
Коли ж урок завершився, то учні якось неохоче покидали актовий зал. А в очах читалося таке, що закарбується в їхніх серцях надовго. Багато вдячних слів у цей момент на свою адресу почула автор сценарію цього заходу вчителька історії Оксана Михайлівна Ганич. Вона ж, у свою чергу, завдячувала всім, хто допоміг їй втілити задум на сцені.
Подібні уроки відбулися і в молодших класах. А щоб залишилася пам’ять про них, школярики разом зі своїми класними керівниками сфотографувалися біля пам’ятного кутка перед входом у центр.
КОНЦЕРТНА ПРОГРАМА В УКРАЇНСЬКІЙ ПАРОХІЇ БЛАГОВІЩЕННЯ
Неділя, 26 лютого. Після традиційної Служби Божої вірян греко-католицької парохії Благовіщення Пречистої Діви Марії запросили до актового залу, щоб разом з вокальним гуртом «Українські передзвони» віддати данину шани полеглим Героям Небесної Сотні.
Концерт під назвою «Пам’ять наших сердець» гідно й велично увінчав ці дні, коли ми возвеличуємо подвиг наших краян, котрі поклали своє життя на вівтар свободи й незалежності рідної Вітчизни.
Проникливі слова ведучої концерту Галини Бардіної (вона ж менеджер гурту), пісні «Молитва», «Не сумуй», «Над землею тумани», «Ти підбори змінила на берці», «Мамо, не плач», «Білі лебеді», «Чорна квітка», «Нас війна не там зустріла», «Кленова балада», «Ніколи не плач», «Змах крила» та інші знайшли стежину до душ глядачів. Більше того, спонукали їх до співпереживання, сопричасності зі співаками. Цьому також, безперечно, сприяла атмосфера храму Доброї Вісті, де завжди панує молитовний настрій, що налаштовує всіх на відповідний лад.
Уже вкотре «Українські передзвони» приємно як здивували, так і потішили глядацьку аудиторію. Передусім тематичною програмою, приуроченою українським героям. А ще своїми чудовими голосами, які лунали і разом, і сольно, і в дуетах, і в тріо. Не можу не згадати всіх учасників колективу поіменно, адже всі вони творять чудовий ансамбль. Це – художній керівник колективу, а разом з тим і співачка, і музикант Лариса Сенів, юна Вікторія Гарванко, представники жіночої половини: Мар’яна Копит, Оксана Праведна, Марія Шевчук, Наталя Герасимчук; мужчини: Зіновій Голічко, Іван Голяк, Юрій Якимів, Василь Веліган, Тарас Задоріжний, Андрій Конончук.
Безумовно, цей концерт, який відбувся напередодні Великого посту, задасть особливий настрій до Великодня усім, хто побачив його, хто поринув у величну атмосферу пісні та подвигу.
Фоторепортаж від Калини МИРСЬКОЇ.