11 червня в Мадриді відбудуться спільні виступи добре знаних у світі артистів українського походження: хореографічного ансамблю «Громовиця» (Чикаго, США) та скрипаля Василя Попадюка (Канада)
Т Е А Т Р «N U E V O A P O L O»
(plaza Tirso de Molina, 1. Metro Tirso de Molina, L1)
ПОЧАТОК О 12 год. 30 хв.
КВИТКИ МОЖНА ПРИДБАТИ В КАСАХ ТЕАТРУ
ІСТОРІЯ ТА ЗДОБУТКИ «ГРОМОВИЦІ»
У 1980 році Роксана Дика-Пилипчак спільно з Юрієм Цепинським, Мартою Городиловською-Козицькою та зі своїм чоловіком Іваном Пилипчаком створили український танцювальний ансамбль «Громовиця». 1986 року Роксана стала головним художнім керівником колективу. Під її проводом «Громовиця» упродовж своєї 36-річної історії збирала в своїх лавах понад 50 танцюристів, прославилася багатьма виступами в цілому світі та пошаною в різних громад.
У 2003 році ансамбль вперше виїхав у гастрольне турне Україною. Через чотири роки після цього зачарував мистецтвом танцю громади Парижа, Страсбурґа, Мюнхена, Флоренції, Рима. 2011-го «Громовиця» знову побувала в Україні, де їй аплодували Львів, Івано-Франківськ, Рівне та Київ.
Протягом усієї своєї історії «Громовиця» безперервно підтримувала українську громаду в Чикаго та його околицях. Як, рівно ж, кілька разів мала честь виступати на одному з найбільших фестивалів у США Dance Chicago. На цьому форумі ансамбль не лише здобув визнання глядацької аудиторії, але його учасники змогли танцювати на сцені поряд з дуже відомими американськими групами, такими як Joffrey Ballet, Gus Giardano Jazz Dance і Hubbard Street Dancers. Уже понад 10 років «Громовиця» бере участь в McDonald’s Thanksgiving Parade в Чикаго, де українські танці в її виконанні дивляться понад 400 тисяч відвідувачів цього грандіозного заходу, та більше як п’яти мільйонів телеглядачів.
Виступав колектив також і в таких чиказьких фестивалях, як Grand Opening of Chicago Millenium Park, Chicago Sister Cities Festival (гостями якого були Барак Обама і мер Чикаго Річард Делі), University of Chicago Cancer Research event, Fermi Lab National Physics Laboratory event. Ансамбль брав участь у різних концертних програмах, організованих Українським конгресовим комітетом Америки, Києво-Могилянською академією, Українським католицьким університетом та на різних міських шкільних і церковних фестивалях. Поза Чикаго «Громовиця» танцювала на різних фестивалях в Канаді та США, а саме: Georgia’s International Cherry Blossom Festival, Verkhovyna Ukrainian Festival in Glen Spey, NY, Washington D.C. Ukrainian Festival, Canada’s National Ukrainian Festival in Dauphin, Manitoba і Bloor West Village Ukrainina Festival (в Торонто), який відвідало 250 тисяч глядачів. А торік ансамбль виступив на концерті у Вашинґтоні під час посвячення пам’ятника жертвам Голодомору.
Художній керівник Роксана Дика-Пилипчак навчає своїх вихованців традиційним танцям Полтавщини, Гуцульщини, Волині, Буковини, Бойківщини, Лемківщини, Закарпаття та Полісся. До її найкращих робіт належать також балети присвячені Роксоляні, 1000-літтю Християнства в Україні, гуцульському весіллю, «A Midsummer’s Night Dream» Шекспіра й American Ballet Coppelia. Одна з останніх робіт талановитого хореографа – це твір про Голодомор 1932-1933 років під назвою «Ніколи не забудем». Роксана також творить модерні танці до музики гуртів «ВВ» і «Мандри», Руслани, Квітки Цісик, Володимира Івасюка, Василя Попадюка та інших.
Учасники «Громовиці» займаються і благодійною діяльністю, активно підтримуючи не лише українську громаду Чикаго та його околиць. Під час турне Україною ансамбль дав уроки танку для вихованців сиротинця в Лотигіно та передав їм грошову допомогу. У 2014 році «Громовиця» зібрала 20 тисяч доларів під час свого виступу на підтримку українського війська. 2015-го зібрано 8 тисяч доларів для поранених українських військових.
За свою багаторічну мистецьку діяльність ансамбль одержав спеціальну нагороду від мера Чикаго за великий внесок для цього міста. Ще одну нагороду отримано за успіхи поза цим містом містом. У 2014 році Український інститут модерного мистецтва в Чикаго нагородив Роксану Дику-Пилипчак за її вклад у життя громади та розвиток мистецтва загалом. 2016-го Міністерство культури України нагородило художнього керівника Почесною грамотою за вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію української культури та мистецтва за кордоном, активну громадську діяльність та високий професіоналізм.
Черпаючи з різних видів танцю: українського народного, етнічного, джазового та балету, Роксана зуміла створити унікальні твори, які приносять насолоду всім.
КІЛЬКА СЛІВ ПРО «УКРАЇНСЬКОГО ПАГАНІНІ»
Василь Попадюк (народився 16 січня 1966 року у Львові) – український скрипаль, якого нарекли «українським Паганіні». Але на це в нього своя думка: «Я ніяковію, бо це занадто пафосно звучить. Всі скрипалі унікальні, у кожного свої штрихи. Паганіні був генієм. Але чи хтось чув його, щоб порівнювати нас? Тож не люблю, коли мене так називають.
До звань я ставлюся дуже скептично. Може, це мало сенс за радянських часів, а зараз це тільки пережитки «совєтікуса». У Канаді нема звань. Там є конкурси і перемоги на них – це має значення. А решта – атавізм…»
Попадюк ще й піаніст, засновник гурту PapaDuke, з яким їздить світом. Уміє грати на 15 музичних інструментах. Володіє композиторським талантом. Концерти віртуоза збирають численну аудиторію 150-200 разів на рік. Часто виступає в Україні. З 2009 року заслужений артист України.
Зростав у сім’ї артистів. Мама Світлана – хореограф. Батько Василь (1940-1991) походить
зі села Мишин, Коломийського району, Івано-Франківської області – відомий сопілкар. Був учасником хору імені Верьовки, керував знаменитими «Троїстими музиками».
Попадюк-молодший зі семи років навчався в Київській спеціалізованій музичній школі ім. М. Лисенка. Потім вступив до Київської консерваторії ім. П. Чайковського, звідки на останньому курсі перевівся на заочне відділення Львівської музичної академії ім. М. Лисенка.
Військову службу відбував у Києві в ансамблі пісні й танцю, який постійно давав концерти для ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Пізніше лікарі порекомендували Василеві змінити місце проживання, тому 1988 року він їде на роботу до Москви. Тут у «Театрі музики народів світу» під керівництвом Володимира Назарова оволодіває грою на десяти нових національних інструментах світу, навчається мистецтву перевтілення. У 1993-му повернувся до Києва, де грав в ансамблі «Гопак», співпрацював з Державним циганським театром «Романс».
З 1997 року живе і працює у Торонто (Канада). Одружений з донькою українського політика Степана Хмари Соломією, з якою виховують трьох доньок – Моряну, Софійку та Катрусю. У сім’ї розмовляють українською.
У 2003 році Василь взяв участь у телевізійному шоу «Велика музична канадська мрія», де змагався з 15 тисячами інших скрипалів. У фіналі виконував гуцульську фантазію та посів друге місце.
Про скрипку артист якось сказав так: «Переконаний, що скрипка має свою індивідуальність і унікальний «характер». Змінювати їх нелегко, бо скрипка – як жінка: потрібно знайти ту, що підійде саме тобі. Буває, візьмеш до рук дорогу – і відчувається: не твоє. А візьмеш якусь непримітну – і вона зазвучить…»
ОТОЖ, ШАНОВНІ, ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ПОБАЧИТИ УНІКАЛЬНІ ТАНЦІ ТА ПОЧУТИ ВІРТУОЗНУ ГРУ НА СКРИПЦІ, НЕ БАРІТЬСЯ Й ПРИДБАЙТЕ КВИТКИ НА КОНЦЕРТ «ГРОМОВИЦІ» ТА ВАСИЛЯ ПОПАДЮКА!