У суботу, 14 липня, в приміщенні Посольства України в Іспанії відбулася нарада за участю представників українських асоціацій, суботніх шкіл, релігійних і творчих згромаджень, громадських активістів Мадрида та його околиць, ініційована Головою асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрієм Чопиком за участю першого секретаря посольства Віктора Харамінського.
Далебі ця зустріч була викликана кількома важливими чинниками, які потрібно вирішувати не хтозна-коли, а вже сьогодні. Як мовиться, поїзд рухається, і хто не встигає на нього, той запізнюється загалом…
До відзначення Дня Незалежності України залишається не так багато часу, щоб сидіти склавши руки. Отож першим питанням, відповідно, стояло обговорення його проведення в Мадриді. Оскільки вже традиційно безпосередньо у день 24 серпня в іспанській столиці виникають труднощі з «живою» масою (не таємниця, що в цей період чимало наших заробітчан перебуває на вакаціях), то на розгляд аудиторії, що зібралася, було винесено питання про прийнятну дату відзначення чергової роковини Незалежності. Без зайвих дискусій присутні зупинилися на суботі, 24 вересня. Проте, якщо торік святкування відбувалося упродовж двох днів, то цього разу було вирішено за доцільне зосередитися лишень на одному.
Полагодження місця святкувань взяло на себе посольство в особі його першого секретаря В. Харамінського. І якщо не перешкодять непередбачені обставини, то урочистості повинні б відбутися в парку «Берлін», де вони успішно пройшли торік. Усіма урочистими заходами на кшталт виставок, конкурсів, благодійних акцій, концерту і т. п. буде керувати організаційний комітет у складі художнього керівника зразкового дитячого танцювального ансамблю «Кричевчанка» з Алькали-де-Енарес Олександр Ситніков; один із солістів гурту «Українські передзвони» та учасник хору парохії Благовіщення, що на Аргуелєсі, Юрій Якимів; директор культурно-освітнього центру «Дивосвіт» з Алькоркона Наталя Бондаренко; художні керівники ансамблю танцю «Червона калина» (суботня школа «Моя Україна» на Ембахадоресі) Неля й Анатолій Гальчинські; художній керівник хореографічного ансамблю суботньої школи «Квіти України» з Торрехона-де-Ардос Ярослава Іванюк; менеджер співочого гурту «Українські передзвони» Галина Бардіна; співачка, музикант, поетеса Ліля Ткачук й один із представників творчого поетичного об’єднання «Наше Слово» (кандидатура від поетклубівців буде подана дещо пізніше). Адміністративним керівником, як і торік, обрано Юрія Чопика.
І якщо питання з проведенням святкувань з нагоди Дня Незалежності не викликало контроверсійних думок, то ось наступні питання порядку денного пройшли у дещо напруженій обстановці, що виразилося в доволі гострих суперечках. Зокрема винесена на суд присутніх пропозиція Юрія Чопика про можливе об’єднання асоціацій під егідою такої знаної в світовому масштабі потужної української структури, як Світовий конгрес українців (СКУ), наразилася не лише на нерозуміння деким, але і яскраво виражене неприйняття цього в цілому. Очевидно, що саме коло присутніх на цій зустрічі не спонукало до обговорення даної проблеми. Судіть самі: лише двоє з учасників наради були головами асоціацій, і рівно стільки ж налічувалося директорів шкіл. З них Наталя Бондаренко є водночас і директором громадської структури, і суботньої школи.
Очевидно, керівникові «Української громади за права, честь і гідність українців» Ю. Чопикові варто більш ретельно підходити до винесення цього питання на обговорення. Можливо, попередньо поінформувавши інших як про СКУ загалом, так і його завдання, ініціативи та практичні справи, наміри щодо створення в Іспанії Крайової ради, до якої увійшли б інші громадські об’єднання. Напевно, і з кожним головою будь-якої асоціації потрібно було б поспілкуватися з цього приводу індивідуально. А так напрошується висновок, що до бодай якоїсь ефемерної єдності чи об’єднання ми наразі не готові.
Чимало суперечок точилося також навколо встановлення в Мадриді пам’ятника Іванові Франкові. Не від одного довелося почути, що візуально ця скульптура не приваблює своїм зовнішнім виглядом. Що, мовляв, можна було б деякі деталі переробити (присутня на нараді поетеса Леся Утриско, очевидно жартома, запропонувала «відрізати» теперішню голову, замінивши її на більш привабливу). Серед переважної більшості вималювалася така думка, що краще все ж таки встановлювати той пам’ятник, який не «прижився» в курортному місті Трускавець, що на Львівщині, й який пропонує ініціативна група, яка першою полагоджувала всі проблеми навколо цього питання (так виходить, що більшість наших земляків-заробітчан просто поставили перед доконаним фактом, себто без їхньої згоди одруживши). Простіше кажучи, на його виготовлення вже не потрібно жодних коштів, тобто – на «халяву» і оцет солодкий. Здається, і з транспортуванням цієї доволі громіздкої і високої скульптури в країну Дон Кіхота не повинно б виникнути проблем. Як поінформував мене найперший ініціатор встановлення пам’ятника Каменяреві Андрій Якубув з Валенсії, сам губернатор Львівщини Олег Синютка вже долучився до цієї справи.
З вище сказаного можна зробити висновок про те, що в даний момент справа вперлася в рішення про виділення землі муніципалітетом Мадрида. За словами художника Олега Соломченка, присутнього на нараді, який особисто цікавився справою просування цього проекту по всіх владних кабінетах, зробити це буде вкрай складно. Ну, вже дуже неохоче виділяє місце навіть під іспанські пам’ятники мер столиці пані Кармена. Хоча поживемо – побачимо.
Любомир КАЛИНЕЦЬ.