Федорчук поділив перше місце на турнірі в Іспанії
Український шахіст Сергій Федорчук поділив 1-3 місця на турнірі в іспанській Роді. Він, як і кубинець Бакальяо та перуанець Гранда, набрав 7,5 очок у 9 турах.
Загалом за нагороди змагалися 208 шахістів, що грали між собою за швейцарською системою.
Українська правда, 10 квітня 2012 р.
Іспанський посол робить ставку на Іспанію та… Україну
Надзвичайний і Повноважний Посол Іспанії в Україні Хосе Родрігес Мояно дуже надіється, що у фіналі майбутнього чемпіонату Європи з футболу зустрінуться іспанська та українська збірні. «Іспанія, як і Україна – футбольна держава, з величезними спортивними традиціями. Безперечно, національні команди цих двох країн у фіналі – це було б чудово. На наше посольство при такому розкладі, звичайно, впаде чималий об’єм роботи, адже в Київ приїде уболівати вся Іспанія. «Тим не менше, я двома руками за такий фінал, – відзначив дипломат. – Іспанські фанати з нетерпінням чекають великого футбольного свята 2012 року».
Комсомольска правда в Іспанії, 7 квітня 2012 р.
Всередині "Межигір'я". Перші фото нечуваної розкоші
Резиденція "Межигір'я" уже відклалася у суспільній свідомості як символ корупції президентського масштабу. Вона була виведена з державної власності 2007 року за декілька тижнів до втрати Віктором Януковичем посади прем'єр-міністра, а зараз оформлена на низку підставних осіб та фірм.
Досі ми могли говорити про масштаби "Межигір'я" та гроші, які вливаються у його розудову, користуючись лише космічною зйомкою та рідкісними кадрами, зробленими з вертольота. Сьогодні "Українська правда" вперше публікує фотографії внутрішнього оздоблення одного з об'єктів у "Межигір'ї". Це – не декорації, які минулого літа показала адміністрація президента, а справжнє місце дозвілля президента.
На жаль, нам поки не вдалося отримати знімки всередині головного будинку резиденції – п'ятиповерхового маєтку від фінської компанії "Хонка". Але ми пропонуємо читачам оцінити розмах за допомогою ілюстрацій, зроблених у іншому, значно меншому за масштабами приміщенні. Ми оприлюднюємо фотографії так званого "палацу на воді".
Це – дебаркадер "Галеон", який розташований у нижній частині "Межигір'я", на березі Київського моря. Об'єкт було завезено та інстальовано минулого року. Він призначений для відпочинку Януковича з друзями на воді, переважно – в літній час.
Про суми, які йдуть на облаштування "солодкого життя" у побуті президента, може свідчити одна деталь. По центру головної зали "палацу на воді" зроблено спеціальну нішу, в якій розміщено три люстри. За допомогою експерта з питань освітлення Любомира Лозового нами було ідентифіковано одну з цих люстр. Її вартість становить – увага! – 97 тисяч доларів без податків. Це витвір мистецтва з кришталю та позолоти від іспанського виробника Mariner.
Тобто ціна лише однієї (!) з трьох люстр на одному, далеко не головному об'єкті в "Межигір'ї" еквівалентна вартості квартири в Києві! Якщо такі гроші було вкладено в палац на воді, яким Янукович користується нерегулярно, то навіть складно уявити розмір видатків на "Хонку" та інші атрибути життя президента.
До речі, люстри цієї фірми Mariner висять і в межигірському кабінеті Януковича, який у лютому 2012 року за гроші бюджету орендували у фірми "Танталіт", що є номінальним власником усього в "Межигір'ї"…
І насамкінець, до відома українських платників податків. Останнім часом влада оголосила про намір ввести податок на предмети розкошів. Так от, цей межигірський "палац на воді", де лише одна люстра коштує 100 тисяч доларів, оформлений на юридичну особу. Тому він не підпадатиме під дію нового закону. А привілей наповнювати бюджет Віктор Янукович залишить своїм виборцям.
Сергій ЛЕЩЕНКО
Українська правда, 6 квітня 2012 р.
Гол нападника «Карпат» Лукаса визнано кращим у 24 турі Прем’єр-ліги
Гол нападаючого «Карпат» Лукаса в домашньому матчі проти «Олександрії» визнано найкращим у 24-му турі національного чемпіонату серед клубів Прем’єр-ліги. Іспанець став першим в опитуванні, яке проводила серед вболівальників щотижнева програма «Про футбол», що виходить на телеканалі «2+2».
За умовами конкурсу телеглядачам пропонують три найкрасивіші голи туру, після чого вболівальники упродовж тижня голосують у соціальних мережах.
За підсумами опитування на кращий гол 24-го туру Лукас набрав більше половини, 51.6 %, голосів. Цікаво, що третє місце посів захисник «Олександрії» Олексій Довгий, який у тому ж матчі на останній хвилині забив гол у ворота «Карпат» і в такий спосіб врятував нічию для своєї команди. Йому вболівальники віддали 22.4 % голосів. А друге місце зайняв хавбек дніпропетровського «Дніпра» Руслан Ротань. Його гол у ворота луганської «Зорі» зібрав 26 % голосів респондентів.
ZІК, 3 квітня 2012 р.
Рамос у "Дніпрі" вивчає українську мову
Іспанський наставник "Дніпра" Хуанде Рамос вивчає українську мову. Про це він розповів в інтерв`ю газеті "Український футбол".
"Українську мову потроху вивчати почав. Вона непроста, тож треба зважати на це. Я ж до України приїхав працювати, тому вивчаю саме українську", – розповів іспанець.
Українська правда, 3 квітня 2012 р.
ЧЄ-2012 (жінки). Українки поступилися іспанкам
У третьому турі кваліфайнраунду чемпіонату Європи 2012 року в Запоріжжі зустрічалися лідери 7-ої відбіркової групи. Українські гандболістки з мінімальною різницею у рахунку поступилися збірній Іспанії – 22:23 (12:13).
Україна – Іспанія 22:23 (12:13)
Україна: Тимошенкова, Пархоменко, Власенко (не грала); Туркало (1), Глібко, Лаюк (3), Редька (2), Ніколаєнко (6), Борщенко (2), Манагарова (4), Підпалова (3), Зоря (1), Передерій, Цибуленко, Малюченко (не грала).
Іспанія: Чобану, Наварро; Барно (1), Агілар (3), Беатріс Фернандес (2), Манге (1), Альберто (1), Елорса (1), Мартін (5), Алонсо (4), Пінедо Елізабет (3), Бегонія Фернандес (2).
Українська правда, 21 березня 2012 р.
Русол буде вчитися в Інституті Кройфа у Барселоні
Виконавчий директор "Дніпра" Андрій Русол буде навчатися в Інтситуті Йохана Кройфа у Барселоні. Про це новачок-функціонер розповів в інтерв`ю офіційному сайту клуба.
"Мені була надана можливість поєднувати роботу в клубі і здобуття освіти. Я поступив в Інститут Йохана Кройфа у Барселоні на факультет футбольного менеджменту", – розповів Русол.
Українська правда, 13 березня 2012 р.
Ігор Курус – у Барселоні
В рамках Всесвітнього мобільного конгресу, який проходить у столиці Каталонії Барселоні, керівник Національного проекту "Відкритий світ" Ігор Курус провів низку зустрічей з керівниками компаній, виробниками обладнання для розгортання мережі широкосмугового доступу 4G LTE.
В ході зустрічей Ігор Курус презентував національний проект "Відкритий світ" та домовився з постачальниками обладнання про надання базових станцій для експериментальних включень. Зокрема, було відзначено, що більша частина українців, які проживають у невеликих містах і селах не мають можливості отримувати швидкісний Інтернет, а це, за словами керівника проекту, близько 30 млн. українців. "Тому, крім підвищення рівня освіти, що є превалюючим у проекті, держава повинна вирішити проблему цифрової нерівності. Тобто надати можливість усім бажаючим, не залежно від місця проживання, мати доступ до швидкісного інтернету. Для цього оптимальним є технологія LTE у, так званому, 800 діапазоні" – заявив Ігор Курус. Спеціалісти провідних компаній виробників обладнання для розгортання мереж широкосмугового доступу погодилися з розрахунками Ігоря Куруса і звернули увагу на успішний німецький досвід. А окремі компанії виявили бажання інвестувати кошти у розгортання такої мережі. "Це дуже достойний і благородний проект. Рідко так буває, коли маєш можливість розвивати бізнес і приносити користь суспільству. А інвестиції в освіту є благородними" – заявив віце-президент однієї з європейських компаній під час зустрічі з керівником національного проекту Ігорем Курусом.
Трускавецький вісник, 29 лютого 2012 р.
Львів іспанськими очима
14 жовтня цього року Львів відвідала група іспанських туристів, яку очолював професор історії мистецтва, доктор Хосе Аліпіо Морехон Рамос. На прохання Вголосу і як підсумок своєї подорожі він написав короткі враження про наше місто, що публікуються далі, після невеликого вступу.
Перша відома нам іспанська згадка про Львів зустрічається в документі "Польща. Поверховий опис Польського королівства, його міст і становище Суверенів", складеному не пізніше, ніж у 1597–1601 роках. У ньому серед іншого йдеться про "Місто Леополіс в Русі", що є одним із найважливіших, зокрема завдяки "торгівлі вірмен і греків товарами з Туреччини".
Останній більший опис Львова поданий у статті професора мистецтва Університету Наварри Хорхе Ляторре Іск’єрдо "Європа: між Порто і Львовом через Барселону".
Як написав професор Ляторре, дивовижні місця двох піренейських міст добре відомі, тому "я більш докладніше розповім про іншу подорож, що привела мене до східної Галичини (як протилежність до західної – іспанської Ґалісії), сьогодні – української; а саме – до її столиці Львова, що багато чим нагадує таємничу й декадентську красу Порту".
Автор статті чимало місця відводить історії Львова, що, попри окремі фактографічні неточності, добре відтворює минуле міста. Незважаючи на війни першої половини минулого століття та радянські "обмеження", що значною мірою відчуваються до сьогодні, Львів, на думку Ляторре, вирізняється добре збереженим культурним спадком, досі невідомим для західного туриста.
Головна причина цього криється в кордонах Європейського союзу, тому "подорожувати в цьому напрямку – це ніби перетинати залізну завісу, котра, разом із гірким відчуттям історичного застою, робить незабутнім – кисло-солодким – досвід перших відвідин".
І далі: "…подорожувати до Львова – це, передусім, досвід занурення до основ Європи, адже йдеться про місто зі складною культурою, із сильною ідентичністю та громадянською, повністю виправданою, гордістю: тут ідеться не лише про звернення до восьмисотлітньої історії накопичення різноманітних цивілізацій, його історія твориться і сьогодні, хоч на заході вона нам майже невідома".
Хорхе Ляторре потрапив до Львова не як турист. Він був учасником Міжнародного наукового семінару іспаністів "Іспанія – Східна Європа: географічна віддаленість і культурна близькість", що відбувся у Львівському національному університеті імені Івана Франка 22 жовтня 2010 року. Але повернувшись до Іспанії, він порекомендував своєму товаришеві організувати туристичну поїздку до Львова і не прогадав. Через рік, 14 жовтня 2001 року, "чарівні місця" нашого міста вже розглядала група із 44 іспанців. Після завершення подорожі, а їхній керівник на пропозицію Вголосу описав свої враження про Львів, які згодом також опублікував іспанською мовою.
Хосе Аліпіо Морехон Рамос: "Мої львівські спогади"
До Львова я приїхав 13 жовтня близько 23:30 з Ряшева на чолі групи зі 44 осіб, які представляють Культурне товариство "Коріння Європи", засноване в 2004 році у Віторії (Країна Басків) з метою розвитку європейської культурної інтеграції. Окрім ночі 13 числа, ми провели у Львові весь наступний день – 14 жовтня – позаяк 15-го після сніданку повернулися до Польщі, щоб відвідати Замосць і Варшаву.
Рішенням відвідати Львів я завдячую моєму колезі й товаришеві, професорові Університету Наварри, доктору Хорхе Ляторре, котрий надихнув мене побачити це місто, про яке досі – мушу визнати – нічого не знав.
До Львова я прибув із певним скептицизмом, бо, насправді, не був упевнений, що такі хвалебні слова професора Ляторре цілком відповідають дійсності. Він змалював мені Львів як Слов’янський Відень, як місто того ж або приблизно того ж рівня, що й столиця Австро-Угорської імперії – міфічний Відень. Мій скептицизм зріс іще більше з прибуттям до польсько-українського кордону, що поєднує Ряшів зі Львовом. Особливо схвильовано я спостерігав за довжелезною чергою вантажівок і автомобілів, які, між іншим, у значній більшості видалися мені настільки ж старими, наскільки й відпрацьованими. Очікування було дуже довгим – принаймні як для правил Європейського союзу, де вже не має кордонів – дещо більше трьох годин. Упродовж того часу настала ніч, тому в Україну ми в’їхали затемна.
Що чекає нас у Львові? Чи він справді виявиться Слов’янським Віднем професора Ляторре? Чи його похваляння перебільшені? Діставшись до міста і побачивши на вершині освітлений силует великої церкви – згодом я дізнався, що це був собор Святого Юрія – я подумав, що сказане моїм колегою може бути правдою, але цього ще потрібно було дочекатися. Щойно під’їхавши до готелю (близько опівночі), ми відразу пішли вечеряти. Персонал цього закладу – "Євроготель" – прийняв нас надзвичайно виховано і професійно (не зважаючи на пізній час). Хоча й було вже дуже пізно, я не зміг подолати бажання пройтися центром міста. На рецепції нам люб’язно розтлумачили як дійти до Площі ринок, тож вирушивши в цьому напрямку, ми, всупереч поганому освітленню, змогли переконатися, що насправді йдеться про чарівне місто.
На мої враження – вважаю за потрібне це прояснити – завжди глибоко впливає моє особисте формування чи професійне деформування історика мистецтва, надзвичайного поціновувача архітектури. Мене відразу вразила велич міських споруд: пишність церков Бернардинів, Успіння Діви Марії та православної катедри, міської ратуші, залишок мурів. Окрім цього, хоч ми й були одинокими о другій годині ночі, нас не полишало відчуття безпеки. Дивно було бачити відчиненим якийсь магазин і велику кількість вільних таксі. Я засинав із бажанням побачити місто при денному світлі, коли приємні враження нічної мандрівки підтвердяться.
Наступного дня, у п’ятницю 14 жовтня, ми піднялися на Замкову гору, сподіваючись оглянути ціле місто. Та коли дісталися вершини, розпочався сильний дощ. Зрозуміло, що оцінити належним чином панораму міста нам не вдалося, проте ми відчули його велич. Далі автобусом вирушили до собору Святого Юрія, дорогою до якого, минаючи вулиці, площі й споруди, я переконався, що місто дійсно було чудовою, розкішною європейською столицею, котра справді нагадувала мені багато віденських місцин і закутків інших великих столиць Центральної та Східної Європи.
Моє враження лише підтверджувалося у міру проникнення й детального пізнання Львова та його численних чарівних пам’яток: окрім згаданих раніше, не можу забути Палацу Потоцьких, Національного театру опери і балету, Вірменського собору, старої церкви Домініканців (що нагадала мені творіння Берніні та Борроміні в Римі), великої кількості палаців, які сьогодні належать Університетові, проспекту Свободи (незважаючи на ремонтні роботи), древньої аптеки і стількох інших будинків, пам’ятників і закутків.
Також я мав змогу відвідати одну з околиць міста, один із віддалених районів, де знаходиться велика площа, на якій Іван Павло II у 2001 році зустрівся з десятками тисяч молоді. Я добирався туди міським автобусом, невеликим і переповненим людьми.
Мою увагу привернула одна надзвичайно позитивна річ: люди дають тобі гроші, щоб ти передав їх наступному пасажирові, і так – до водія! Приклад довіри і порядності. А моє серце зачепила глибока духовність людей. Побачене відношення вірних до церкви, котрі принаймні того дня заполонили відкриті навстіж храми, їхня глибока побожність, цілковита зосередженість і "відданість" Богові вразили мене і всіх нас.
Очевидно, що більшість будинків потребують серйозної реставрації, особливо фасадів, зовнішнього та, інколи, внутрішнього вигляду; це також стосується настилу доріг. Оті занехаяні фасади придають такого собі декадентського духу.
Однак місто видається наповненим життям і, звичайно, як істинна монументальна перлина, має всі підстави конкурувати з великими культурними столицями Європи; тим більше, якщо найближчим часом буде завершено необхідну реставрацію, що, я свідомий цього, вимагає часу, адже спадок, який потрібно відновити – величезний.
Для поціновувача мистецтва, котрий, окрім іншого, посвячений у нього (як у моєму випадку), Львів – це, безсумнівно, справжній подарунок для зору і духу. Враження від львів’ян було також виключно позитивним. Хоча короткий час мого перебування в місті обмежує мої судження, спілкування з особами, які опікувалися нами, було не просто приємним, але й переповненим щирістю і прихильністю. Вони викликали в нас враження чарівності, котре дозволяє думати, що решта жителів Львова мала б вирізнятися багатьма чеснотами, підтвердженими тими деталями, про які вже згадувалося у випадку поведінки в церквах і автобусі… – якості, про які (я бажаю та сподіваюся цього) громадяни Європейського союзу невдовзі дізнаються і скористаються своєю можливістю звернутися до відповідних органів влади з проханням спростити перетин кордонів, полегшити в’їзд гостей, які захоплюватимуться красою Львова – чарівного символу спільності культурного й духовного коріння Європи. До якого я сподіваюся повернутися, щоб захоплюватися і насолоджуватися ним разом із добрими друзями, котрих залишив у місті після короткого часу перебування у ньому.
Богдан ЧУМА
Вголос, жовтень 2011 р.