ЛИСТ – ЗВЕРНЕННЯ / До української громади в Мадриді і всіх причетних до громадської роботи в Іспанії за кордоном та в Україні.

Напередодні Нового Року, хочеться побажати усім радості, успіхів у всіх благородних справах, сімейного затишку, добробуту і любові. Подивитись на прожитий рік з боку зроблених добрих справ, можливо нездійсненних але з певним багажем досвіду і бажання творити щось краще.

Але останні новини, інформація, дзвінки спонукають мене звернутись з певним поясненням вже минулого і поділитись своїми думками, щодо конфліктної ситуації, що склалась навколо української суботньої школи « Дивосвіт», що поблизу Мадрида ( Алькоркон).

Громадське життя в Мадриді розпочалось навколо новоствореної української парафії в Мадриді на початку 2001 року, створився церковний хор, розпочалось святкування українських свят, вшанування пам'яті Тараса Шевченка, почались випускатись перші українські газети. Українські організації створюються в інших куточках Іспанії . Розпочався процес створення українських шкіл, в першу чергу при церквах. Нового імпульсу більш структуризованої організації громадського життя надали маніфестації на підтримку Помаранчевої революції. Власне з ініціативи найстаршої на той час Асоціації українців в Іспанії, очолюваної п. Теодором Барабашем була створена в м. Мадриді в 2005 році Українська Громада Іспанії за права, честь і гідність українців, організаторами якої стали найактивніші члени виборчої комісії Виборів Президента України 2004 року та учасники Помаранчевої революції в Мадриді. Пана Теодора Барабаша обрано Почесним Головою організації, а асоціація розпочала свою роботу в культурному, соціальному і освітньому напрямку.

Одним з головних досягнень асоціації на той час, була допомога в створенні суботньої школи при парохії церкви «Buen Suceso», в співпраці з українськими освітніми інституціями та українськими організаціями Італії, Іспанії та Португалії створення на рівні Міністерства освіти України Міжнародної Української школи. Українська суботня школа « Дивосвіт » була створеною асоціацією Українська Громада Іспанії за права, честь і гідність українців у 2006 році, враховуючи велику кількість молодих сімей і дітей, що проживали в містечках Мадриду Мостолесі, Алькорконі. Школу очолила на той час секретар організації п. Оксана Горін. Перші кроки були дуже важкими, але школа завдяки фаховості вчителів, ставала більш відомішою і добре організованою. Повна довіра до керівництва школи, завантаженість основною роботою в якійсь мірі вже не надавали можливо допомоги, якої все ж таки хотіла отримати школа та послабили контроль з мого боку, як керівника організації. Було розроблено Статут школи, для кращого її функціонування і діяльності. Недоопрацювання з боку Міністерства освіти України в функціонуванні Міжнародної української школи, а саме фінансування, якого практично не було, все було перекинуто на плечі батьків суботніх українських шкіл, які оплачували фактично самі діяльність цих шкіл, думаючи в першу чергу, що дітки будуть мати атестат, заклало на майбутнє багато проблем, свідками яких ми є. Слід відзначити єдиним обов'язком школи щодо асоціації, згідно статуту, була сплата 3 євро щомісячно, як квота членів організації. Так як внески до організації не поступали, і фінансовий звіт ніколи не був представлений, згідно рішення зборів Голова Української Громади Іспанії за права, честь і гідність українців Ю.Чопик, скарбник організації І.Бабій і голова ревізійної комісії М. Матківський прийшли до школи « Дивосвіт » у січні 2009 року з фінансовою перевіркою, так і з пропозицією призначити нового директора школи на певний час, щоб згодом провести цивілізовані вибори і надати можливість функціонувати школі згідно Статуту, сталась незрозуміла ситуація з боку вчителів і директора школи : була надана лише частина документації ( приходу витрат приїзду працівників МУШ, без витрат ) і дуже швидко була створена нова асоціація вихідців Східної Європи « За майбутнє »,кістяк якої створили вчителі школи « Дивосвіт» і була переєстрована в департаменті освіти. Ми не стали робити скандалу, враховуючи, що багато дітей і батьків можуть відвернутись від школи, не зрозуміти справжніх причин, як і також жертовну працю вчителів, які посвячували свій час такій важливій справі. Чуткам, що ми хотіли забрати школу не надавали значення, але було важко зрозуміти недоброзичливу налаштованість вчителів і директора, адже на то не було жодних підстав, всього лише встановити справедливість. Але головне школа продовжувала функціонувати, кількість дітей збільшуватись. Проводились культурні заходи в школі, правда після останніх політичних змін, відповідно програм надісланих з Києва розпочалось старання викладати історію України в дусі російського виміру. Правда наші вчителі старались дальше виховувати дітей в національному дусі, щодо викладання російської мови в школі відповідної інформації ми не мали і про це ніхто нічого не говорив. Прикро, але все добре і успіхи школи були завдяки злагодженій праці всіх учителів разом, тому дивною видається зміна поглядів директора школи і звісно відповідна поведінка учасників конфлікту.

Наприкінці 2011 року розгоряється скандал і конфліктна ситуація. Початком вважається звернення нової асоціації вихідців Східної Європи « За майбутнє » надати фінансовий звіт щодо діяльності школи, враховуючи, що в ній навчається понад 200 дітей і асоціація повинна прозвітувати перед іспанськими інституціями ( ситуація повторюється ). В результаті директор школи звільняє двох вчителів, скликає збори і утворює нову асоціацію, яку ж і очолює. Кожна сторона надає документально підтверджено свою правоту. Тому до сих пір не ясно, за яким статутом функціонує школа, як себе ідентифікує і яка її форма діяльності.

Але чи це головне? Чи було висвітлено корінь проблеми? Чи зуміли в спокійній формі вияснити всі за і проти, зібрати загальношкільні збори і врешті решт гідно спробувати розв'язати проблему. Невже так легко маніпулювати людьми, створювати ще нові організації, тому що хтось мені не подобається. Конфлікт розгортається в присутності дітей, батьків. Чому, батьки не зреагували відповідно? То що наша байдужість, чи споглядання, чи просто звичайний підхід, я працюю, плачу і віддаю дітей до школи, а там нехай вчителі займаються. Низький уклін вчителям усіх українських суботніх шкіл за їх працю, але щоб був результат потрібна координація всіх, допомога і активна участь в громадському і шкільному процесі також і батьків, а саме головне прозорість і контроль. Цей хронологічний ряд подій, описаних вище лиш частина послідовностей, що привели до конфлікту. Я надіюсь, що вже кожен дав оцінку цієї неприємної ситуації.

То ж Quo Vadis українська громадо? Quo Vadis українська школо? Сила української діаспори булла, і є в єдності, в тісній співпраці з церквою. Якщо добре українське зерно було закладено ще століття тому, зараз ми пожинаємо це. А що ми залишимо після себе, після такого підходу до діла.

І ще одна важлива річ для усіх українців не тільки в Мадриді. Всі ми розуміємо важкість ситуації і умов, при яких ми працюємо і живемо. Але чи ми готові чітко заявити що я українець, спинити повзучу русифікацію, яка вже панує і Європою. Чи нам далі приємно дивитись фільми, слухати музику, не зважати, що в українській школі викладається російська мова. По приїзду до Мадриду, під час Різдвяних свят, мав нагоду спілкуватись з людьми. Все, що трапилось, просто розколює громаду. Не маючи міцних засобів інформації, де буде представлена думка усіх, ми послуговуємось газетами, які є, та соціальними мережами. Газета The Ukraine Times подала відповідну інформацію, вчителі прийняли рішення протестувати проти викладання російської мови ( до того, ніхто не знав про цю проблему). Велика повага щодо даного вчинку, тому що про проблему викладання російської мови взнали від Іспанії до України. Але, я хотів наголосити ще на іншому, причетною до газети є людина, яка в свій час була причетна до скандалів, починаючи від виборів 2004 року, пізніше до мене особисто і до нашої організації, хотіла роз'єднати силу і єдність нашої парафії. То ж задаю питання, чи будуть надалі правдиво висвітлюватись події, як і навколо конфлікту, так і про громадське життя тут у Мадриді, чи просто це буде звичайна реклама щоб заявити про себе та зацікавлених осіб.

Виходячи з вище сказаного я звертаюсь до усіх, хто задіяний в даному конфлікті і всім кому небайдужа в майбутньому роль українських організацій і українських суботніх шкіл:

В українській суботній школі « Дивосвіт » вилучити класи російської мови. Якщо є бажання з комерційних причин ( не кажу про моральні ) згідно іспанського законодавства створити мовну академію і викладати не тільки російську, але й інші іноземні мови.
Розумію трудність ситуації, непримиримість поглядів, але бажано знайти мужність учасникам конфлікту і спробувати розв'язати конфлікт. Бажано публічно , при допомозі шкільних зборів.
Пропоную найближчим часом зібратись в «Українській світлиці » усім керівникам українських організацій, директорам українських шкіл щоб обговорити поточні справи та співпрацю у майбутньому.

Важливо для всіх з цієї конфліктної ситуації вийти свідомим, що, маючи великий досвід громадської і освітянської праці, знайти і визначитись чого ми врешті хочемо? Ми повинні чітко сказати, яку школу ми хочемо мати. А.Шептицький звертався до українців: « … їдьте в світ та повертайтесь в Україну іншими, свідомими щось важливого зробити для рідного народу ». В наш час якщо комусь прийдеться залишитись за кордоном, потрібно просто твердо самоідентифікуватись , що я українець / українка , що я готовий/а працювати для української справи, де б я не був, чи не була. Ми повинні перемогти в собі все негативне, пристосованість до ситуацій, не поборювати один одного, а гартувати дух і творити добрі справи для наших людей і для рідної держави.

Юрій Чопик,

Голова Комісії допомоги українським громадянам за кордоном СКУ,

Голова Української Громади Іспанії за права, честь і гідність українців