З нашого досьє.
Наталя Бігун народилася 3 червня 1979 року в місті Івано-Франківську. Як зазначає сама героїня нашої розповіді: «У сім’ї завжди панували любов до рідного слова, народної пісні та повага до українських звичаїв».
Навчалася в загальноосвітній школі №19 та дитячій музичній школі №1. Пізніше у Коломийському педагогічному училищі та Прикарпатському університеті, де отримала спеціальність «учитель початкових класів й англійської мови у початкових класах».
Працювала музичним керівником у дитячому садочку «Журавлик» села Нижній Струтинь, Рожнятівського району, Івано-Франківської області.
В Іспанії з 2005 року. В культурно-освітньому центрі «Дивосвіт», що в Алькоконі, працює вже вісім років. Вважає себе щасливою матір’ю та дружиною. Не уявляє свого життя без книг. Дуже любить своїх маленьких дивосвітівців і залюбки пише для них поезії. А ще опрацьовує сценарії до різноманітних свят і є ведучою багатьох заходів.
МОЯ УКРАЇНА
Я по жовтому полі йду
І милуюся синім небом.
Україну я тут знайду,
Бо вона – це все, що нам треба.
Україна моя у снах,
У волошках, як небо, синіх.
Десь високо літає птах,
І в піснях – його Україна.
Україна у тата в руках,
І в матусиній колисковій.
У молитвах, думах, піснях,
Та в моїй солов’їній мові.
Україна – вишневий цвіт,
Смак сунички у літнім полі.
Я бажаю їй многих літ
І щасливої, вільної долі.
КОЛЬОРОВА ПІСЕНЬКА
Сонечко жовтеньке,
Небо голубе,
Маки червоненькі
Радують тебе.
Зелені листочки
Ніжно тріпотять,
А сині струмочки
Весело дзюрчать.
Біленькі хмаринки
У небі пливуть,
Дві рожеві свинки
Смішно так ідуть.
Біжить сіра мишка.
Чорний в небі птах.
Лагідна усмішка
В мами на устах.
ЛІЧИЛКИ
***
Раз, два, три – моя лічилка.
І чотири, – ще не все.
П‘ять і шість – маленька бджілка,
Сім і вісім – мед несе.
Дев’ять, десять – я рахую
І лічилці вже кінець.
Зараз маму поцілую,
Мама скаже: «Молодець!»
***
Раз, два, три, чотири, п‘ять.
Я навчуся рахувать.
Ось один автобус їде,
Двоє хлопчиків біжать.
Три ромашки під віконцем
І чотири ліхтарі.
П’ять промінчиків у сонця
Посміхаються мені.
БІЛОЧКА
Живе у лісі білочка
Пухнаста і руденька.
Із гілочки на гілочку
Стрибає веселенько.
Горішки і грибочки
Збирає ціле літо.
Суху траву й листочки,
Щоб ліжко застелити.
Прийду у ліс до білочки,
Подивлюся з усмішкою.
А білочка із гілочки
У мене кине шишкою.
МОЛИТВА ЗА СИРІТ
Сироти – діти без мами і тата.
Сироти, наче малі пташенята,
Що із гніздечка додолу упали
Й в світі широкім одні заблукали.
Сироти – діти з сумними очима.
Біль не дитячий у них за плечима.
Навіть, якщо сирота засміється,
Погляд, як завжди, сумним зостається.
Сироти – діти з розбитим серденьком,
Не приголубить їх рідная ненька.
Боже, благаю: «Врятуй цілий світ.
Хай в ньому ніколи не буде сиріт!»
КАЗКА ПРО ЛІТЕРУ «Ґ»
Жили-були в королівстві Граматика, у місті Абетка літери: великі та маленькі, друковані та писані. І служили вони для позначення на письмі різних звуків: голосних і приголосних, твердих і м’яких, дзвінких і глухих. Була серед них буква «Г», без якої Горобець, Голуб, Гілка чи Годинник просто не змогли б існувати. Але іноді буква «Г» дуже втомлювалась, і тоді вона звучала по-іншому.
Одного разу королева Українська Мова почула, як звучить втомлена буква «Г», і вирішила їй допомогти. Вона подарувала їй сестричку, яку поставила поряд з нею в алфавіті. І назвала її буквою «Ґ». Дуже зраділа буква «Г» своїй новій сестричці! Й одразу ж доручила їй зайняти своє місце у таких словах: Ґанок, Ґудзик, Ґазда та інших. Оскільки вона була ще маленька, то їй не дали багато слів, але у місті Абетка дуже зраділи новій мешканці.
ДО 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Минуло двадцять п’ять нелегких літ
З тих пір, як народилася дитина.
Чарівна дівчинка прийшла у світ,
Ім’я їй дали – рідна Україна.
Росла дитина, мріяла, жила
І квіточки в віночок свій вплітала.
Ще вірила, що в світі є дива
Й легкої долі зовсім не шукала.
А доля була, наче буревій:
То підіймала, то із ніг валила…
Коли тринадцять виповнилось їй,
У «Помаранчевім вогні» горіла.
Та загасили нелюди вогонь,
Не дали жити кляті супостати!
І замість того, щоб рости й цвісти,
Як квітка та, почала прив’ядати.
А нелюди почулися у силі,
Топтали, нищили, нещадно обкрадали.
А потім розстріляли у приціли…
Й Сто Ангелів у небо відлітали.
Два роки точиться кривавая війна,
Вже Ангелів тих тисячі у небі.
Свої перевертні солодкі ллють слова…
Тут не слова – рішучих дій так треба!
Гуртуймося усі і тут, і там,
Допоможімо Україні встати!
Нехай прийде кінець усім катам,
Хай згинуть вороги і супостати!
Ми мусим Україну відродити,
Нехай вогонь любові запалає!
Вона жива, і буде вічно жити,
Бо в серці має те, що не вмирає!
Ведуча СВІТЛИЦІ – Квітка ЛЮБЧЕНКО.