Конгрес у Києві: Проблеми і перспективи української школи в м.Мадриді

Із здобуттям довгоочікуваної самостійності України в 90 роках минулого століття український народ став творцем власної долі, своєї історії ,гідної славних предків, нарешті остаточно скинув імперські окови. Радість і надія охопила українців не тільки у рідній землі, а й розкиданих по чужих країнах і материках. З великим ентузіазмом всі разом розпочали розбудову молодої держави. Але як пізніше виявилось, влада не зуміла мислити, працювати ї захищати національні інтереси, життя не змінилось на краще. Соціально-економічна криза почала зростати і, як наслідок сотні тисяч українців розпочали шукати кращої долі на чужині. Так звана „четверта хвиля еміграції” припадає на середину 90-х років і наприкінці минулого століття докотилась до Піренейського півострова.
На ці часи в Іспанії були українці, що прибули після Другої світової війни, та поодинокі родини, які приїхали пізніше. В пропагуванні України ї захисту прав наших громадян в радянські часи слід скласти велику подяку, спочатку членам студентської організації „ Обнова”, які з проголошенням Незалежності України утворили Українську Асоціацію в Іспанії. Власне вони пропагували українську культуру та правдиву інформацію про Україну, організували хор, танцювальний колектив проводили маніфестації ОУН і АБН і вуличні походи, організували приїзд патріарха Йосифа Сліпого, святкували тисячоліття Хрещення Русі-України. Власне стараннями Теодора Барабаша і вже покійного Нестора Романика до Мадриду прибув блаженної пам”яті о.Ігор Михаляк чину Редемтористів в 2001 році. Прибуття пастиря сприяло самоорганізації новоприбулих українців. Життя української громади формується навколо церкви. В приміщенні церкви і організувалась українська недільна школа. Слід відзначити добру поставу Католицької церкви, яка в якійсь мірі допомагає нам зберігати рідну мову, шанувати рідну землю і традиції. До часу створення Української Громади Іспанії практично всі культурні заходи по відзначенні нашого пророка Тараса Шевченка, Дня Матері, концерти, святкування Різдв”яних свят, св.Миколая та інші заходи проводяться в залах церкви. Але найважливіше це бачити і чути дитячий гомін щосуботи в церкві „Виеn Suceso” в м.Мадриді.
Найбільше сімей виїхало з західних областей України, які зосередились в центральній частині півострова, на узбережжі Іспанії більшість переважає з східних і цетральних областей. Цей поділ чисто умовний, але всюди в Іспанії завдяки досить ліберальному законодавству щодо воз”єднання сімей збільшується приїзд дітей з України. По Іспанії згідно статистики дітей, що мають дозвіл на проживання віком до 15 років станом на 31 грудня 2005 року налічується 4333 особи, а громадян України 49812. Середній вік 35 років. Вдумаємось в ці цифри
це громадяни України з дозволом ,а сумарно вдвічі-тричі без документів, це не враховуючи , що цього року ця цифра набагато більша. Більшість ще не вирішила чи залишатись, чи повертатися до рідного краю, я думаю, враховуючи теперішню ситуацію в України багато залишиться в Іспанії. Кожна дитина по-своєму сприймає переїзд, процес адаптації проходить по-різному в залежності від віку дитини та попередньої підготовки і обізнаності батьків. Найголовніша проблема яка постає якнайшвидше вивчити іспанську мову і влитися в дитячий колектив нової школи
де навчаються дітки багатьох країн світу.
Потрібно відзначити, що іспанське суспільство прихильно і толерантно ставиться до дітей іноземців. Іспанський уряд виділяє певні кошти для публічних шкіл і зацікавлений в якнайшвидшій адаптації дітей. Порівняймо стан освіти в нашій державі, мізерна частина зарезервована в бюджеті, а жаль, тому що підготовка українських дітей висока, більшість своїми розумовими здібностями переважає своїх однолітків з інших країн, батьки пишаються схвальними відгуками іспанських вчителів. В цьому неабияку роль відіграють цінності закладені батьками в Україні, позитивний вплив церкви , усвідомлення того, що тут в чужій країні, країні демократичній, зможуть краще реалізуватися. Матеріальні негаразди спонукають молодь горнутися до знань, горнутися до церкви, формують духовні, християнські і етичні цінності, які так потрібні в чужому суспільстві, щоб
протистояти злу яке існує в багатому( в матеріальному плані) середовищі. Європейські країни мають проблеми з дуже поширенням наркотиків серед молоді і підлітків, організованих банд ( в Іспанії латиноамериканського напрямку), школи охороняє поліція, агресивність молодих людей. Тому так важливо розвивати школи за кордоном, так важливо виховувати в дітей почуття гордості й любові до рідної землі, її історичного минулого, збереження рідної української мови.
В Іспанії суботні школи зорганізовані навколо церкви і активно функціонують
В Мадриді, Мурсії і Валенсії, Аліканте, Торрев”єсі. . Слід відзначити жертвенну самопосвяту вчителів школи, які відмовившись від своєї праці щосуботи поспішають до церкви де чекають їх батьки з дітьми яким не байдужа доля рідної і одночасно так далекої землі. Після Всесвітнього Форуму українців в Києві відбулась зустріч представників Італії, Португалії, Іспанії з представниками Міністерства освіти України маємо надію, що українська держава допоможе українським школам за кордоном. Підняте питання створення Міжнародної Української Школи актуальне, і на даному Конгресі повинно бути підняте питання як найшвидшого його вирішення. Одним з найважливішим пунктом є сертифікація
чи видання диплому .атестату назва не має значення, українознавчих предметів, що не викладаються в іспанських чи інших закордонних школах щоб учні могли продовжувати навчання в школах або в вищому навчальному закладі України. Це питання важливе бо не має мотивації і не тягнуться до недільних шкіл діти.
Практично в усіх школах за кордоном є спільна проблема:
– Забезпечення шкільними підручниками, роздатковими матеріалами, хрестоматіями географічними і історичними картами.
– Розроблення єдиних програм
– атестування відповідним сертифікатом учнів
– подумати про зарахування стажу вчителям за кордоном.
Важливість Конгресу важко переоцінити наскільки потрібен як для України, так і за кордоном. Ми маємо нагоду поділитися досвідом, заявити про наші успіхи, напрацювання і проблеми, Але одне хотілося, щоб державні чиновники пройнялися всією душею цими питаннями і проблемами і сприяли їх вирішенню, а не поховали добрі ідеї в своїх кабінетах. Влада нарешті повинна зрозуміти відповідальність, довіру і не довіру перед своїм народом і за майбутню долю держави.
Низький уклін Вам дорогі освітяни в Україні і за кордоном, своїм ентузіазмом самопосвятою і самопожертвою ви виховуєте молоде покоління, закладаєте підвалини для майбутнього України. Власне Ви і новостворені українські громади, організації презентують світові нашу культуру, пісню, наше рідне українське слово, так занедбане в рідній державі ,власне ми разом створюємо позитивний імідж України в світі. Нехай допомагає нам Господь у цій благородній праці.