Відтоді, як у 1682 році фігуру Ісуса Христа Медінаселі (роботи невідомого севільського майстра 1640 року) повернуто іспанцям з мусульманських рук, вона набула чудодійних властивостей. Отож щодня сюди, на мадридську площу Ісуса під номером 1 (Plaza Jesus), приходить чимало молільників. Особливо людно в першу п’ятницю березня (скульптуру врятували саме цього дня великого посту 330 літ тому). З усіх усюд з’їжджаються сотні мешканців древньої Іберії, щоби попросити за себе, за рідних і близьких, а також за свою країну. Згідно з традицією людина може задумати три бажання, цілуючи ноги статуї.
Христос Медінаселі, якого величають ще й мадридським сеньйором (Señor de Madrid) – надзвичайно шанована в іспанській столиці святиня. Скажімо, вона удостоїлася того, щоби під час страсного тижня (Semana Santa), в самий його апогей – четвер чи п’ятницю, та ще й у найзручніший час бути пронесеною в супроводі величної урочистої процесії центральними вулицями й площами Мадрида. На цій церемонії обов’язково присутні як мер столиці, так і вищі керівники держави та міста.
З історії храму
Церква, названа на честь статуї, побудована на місці древнього монастиря Пречистої Матері Божої Воплочення (Nuestra Señora de la Encarnación). Її фундатором став у 1606 році Франціско Гомес де Сандовал. Згодом їй покровительствовали герцоги Медінаселі (Medinaceli). Спершу монастир носив ім’я Ісуса Назаретського (Jesús Nazareno), а пізніше його стали називати Ісус Медінаселі (Jesús de Medinaceli). Під час реконкісти, тобто війни за незалежність, споруда була сильно пошкоджена і покинута напризволяще. В 1843 році храм повернули герцогу Медінаселі, а він, у свою чергу, передав його ченцям. У 1922 році монастир знесли з причини його руйнації, а 1927 року архітектор Хесус Карраско-Муньйос почав будівництво нового приміщення. Храм возведено до рангу базиліки в 1973 році Папою Павлом VI.
Королівська традиція
Цікаво, що торік, у першу п’ятницю березня, а саме четвертого числа, король Хуан Карлос І, дотримуючись традицій королівської родини, відвідав мадридську базиліку, щоби вшанувати образ Ісуса Медінаселі. Цей звичай тягнеться ще від кінця ХVII століття. Власне відтоді, коли фігура повернулася від мусульман до християн. У цей свій перший візит після 2005 року король привітав представників ордену монахів-капуцинів, очолюваних настоятелем Іносенсіо Ехідо, котрі ревно оберігають фігуру з 1895 року. Потім Хуан Карлос наблизився до статуї Христа і поцілував його ногу, як це передбачає ритуал. Після цього король помолився перед вівтарем і провів деякий час у ризниці з капуцинськими монахами.
Немов довжелезна ріка
Людський потік до скульптури в першу п’ятницю березня вражає своєю протяжністю. Як правило, він охоплює вулицю Ісуса (calle Jesus) від дверей базиліки на розі з вулицею Сервантеса (calle de Cervantes), проходить повз площу святого Хуана (plaza San Juan) вулицею Фукар (calle Fucar) і завершується аж на Аточі. Тисячі вірних збираються як з цієї сторони храму, так і з прилеглої – на вулиці Лопе де Вега (calle Lope de Vega). Роблять це завчасу. Буває, що за кілька днів і ночей займають чергу.
Я ж потрапив до церкви на тиждень пізніше, тобто в п’ятницю 9 березня. Черга до базиліки виявилась не такою довгою, як попереднього тижня, проте все одно немаленькою. Її шлейф протягнувся по вулиці Ісуса, продовжуючись вулицею Лопе де Вега й завершуючись на бульварі Прадо (Paseo del Prado). Особи, які знаходилися перед дверима до храму, на моє запитання скільки часу чекають, заявили, що стоять майже годину.
Зауважу, одначе, що декотрі прочани стікаються мало не з усіх провінцій, аби лише поглянути на чудотворну фігуру. Не кажучи вже про те, щоб доторкнутися до Христових стіп.
Останні можуть стати першими
Цього року іспанські засоби масової інформації на своїх шпальтах значну увагу приділили особливій деталі, непритаманній для попередніх літ. Виявилося, що деякі спритники пропонували за чималенькі грошики місця на початку черги тим, хто перебував у її хвості. І що ви думаєте? Незважаючи на святість місця і прадавній ритуал, знаходилися бажаючі пролізти поперед «батька…в пекло».
Цікаво, чи тими розумниками, що продавали перші місця, не були наші співвітчизники? Відомо ж бо, що ми швидше дотумкаємо до такого. Хоча й тінь на нашого брата не буду кидати, бо і румуни, і латиноамериканці свого варті.
Додам, що грошенята платили також і за охорону (резервацію) місця на випадок, якщо хтось відлучався перекусити чи справити природні потреби. Як свідчили журналісти з газети «Que», така послуга одноразово коштувала 10 євро.
Молитовні звертання
Цьогоріч багато хто з паломників побажав закінчення кризи й безробіття в Іспанії. «Моя донька залишилась без роботи. Я буду прохати за неї і за всю нашу родину. Також попрошу за країну, адже зовсім неважливо, хто винуватий у всьому тому бардаку, що відбувається», – ділилася одна з відвідувачок. «Я приходжу сюди з дитинства. Завжди загадую три бажання, і одне з них обов’язково здійснюється», – розвповідала інша жінка.
А ось торік у червні до Христа мали нагоду звернутися львівські журналісти, котрі в ході тижневого візиту знайомилися з країною кориди й фламенко. Отож можу засвідчити, що свої молитви до Ісуса засилали директор і головний редактор «Львівської газети» Ігор Гулик, директор інформаційного агентства «Прес-тайм» і головний редактор сайту «Вголос» Ірина Марушкіна, директор «Українсько-польської радіошколи» і радіо «FM Галичина» Роман Заяць, головний редактор газети «Новий час» Роман Онишкевич, працівник прес-центру Львівської мерії Ярослава Вовк. Щоправада, про що вони просили Христа – не відаю.
Герцоги Медінаселі
В контексті нашої розповіді кілька слів варто вділити і їм. Отже це – рід іспанських грандів, який традиційно (до реформи землеволодінь у ХІХ столітті) володів містечком Медіна-Селі в Кастилії. За кількістю титулів глава роду може посперечатися з главами таких вельможних іспанських домів, як Альба й Осуна. До ХVIII століття графи та герцоги Медінаселі походили з побічної гілки французького дому Де Фуа. Їхнім родоначальником був незаконнороджений син Гастона Феба, Берналь де Фуа. В 1368 році він одружився з Ізабеллою – наступницею кастильського дому Де ла Серда. Зважаючи на вікову знатність цього роду, він змінив прізвище на Де ла Серда і був удостоєний титулу графа Медіна-Селі. А ось герцогський титул королева Ізабелла в 1479 році надала його прямому потомкові – Луїсу де ла Серда, п’ятому графу Медінаселі (помер 1501 року). Перший герцог пам’ятний, головним чином, підтримкою, яку він надав Христофорові Колумбу після його прибуття до Іспанії.
Станом на 2010 рік на чолі роду стояла Марія Євгенія де Кордоба, 18-а герцогиня Медінаселі (1917 року народження). У 1938 році вона вийшла заміж за Рафаеля де Медіна з родинии маркізів Есквівель (мер Севільї в 1943-47 роках). У них є донька (заміжня Гогенлое) і три сини, які носять титули герцогів Сантістебан, Феріа та Сегорбе. Дружина останнього – принцесса Марія Орлеанська й Бразильська – двоюрідна сестра короля Хуана Карлоса.
Муніципалітет Медінаселі
Входить у провінцію Сорія в складі автономного співтовариства Кастилія і Леон. У 2010 році тут мешкало 813 осіб. Його походження давнє як світ, оскільки витоки сягають ще римських часів. Тоді в цьому місці побудували солеварні, котрі діяли аж до 1994 року. У XIV-XIX віках поселення належало графському, а згодом герцогському роду Медінаселі. Власне, їхній палац і нині є однією з основних пам’яток. А ось серед сакральних перлин варто відзначити собор Пречистої Діви Марії, в котрому знаходиться образ Христа Медінаселі.
За тутешніми мірками такі населені пункти зазвичай називають селами (pueblo). Хоча, як на мене, у них добре розвинена інфраструктура (функціонують готельчики, ресторани, є навіть галерея мистецтв і невеличке казино) – не рівня нашим. Відстань до Мадрида становить 180 кілометрів. Коли наші «буси» беруть курс з іспанської столиці в Україну, то минають Медінаселі, яке розкинулося акурат на роздоріжжі автошляхів до Сарагоси й Сорії.
Не можна не згадати про надзвичайно цікаву місцеву особливість. Щороку мешканці села нагадують усьому світові про своє існування, влаштовуючи всенародну фієсту. Вона має давню історію, коріння якої сягає епохи язичництва. Її щоразу намагаються заборонити, одначе селяни не поступаються ні на йоту. Ото ж у другу суботу листопада, незважаючи ні на що, на центральну площу вискакує охоплений полум’ям бик.
Це святкове дійство називають «Toro jubilo», що можна перекласти як «бик захоплення», або «бик тріумфу». Думається, за таких обставин тварина навряд чи може тріумфувати, хіба що біснуватися. Ясно, що на сьомому небі від захвату народ. До шаленого захоплення його доводить бик, що метається площею, охоплений жахом від палаючих кульок на власних рогах. Тим часом, місцеві сміливці, озброївшись саморобними амулетами, починають зображати зі себе професійних тореро. Забава триває до того часу, поки на бичачих рогах не загасне вогонь. Після цього замучена тварина, наповнивши адреналіном кров глядачів, прямує в свою останню дорогу на бойню.
До цього свята всі ставляться по-різному, тому в нього так само чимало противників, як і прихильників. Звичайно, від народних традицій нікуди не подітися. Тим паче, що це дійство є останньою фієстою з серіалу «вогняний бик», яка збереглася в Каталонії. З іншого боку, вона вражає своєю жорстокістю і може посперечатися лише з фієстою в сусідній провінції Вальядолід. Там, у невеличкому селищі Тордесільяс, місцеві жителі дружно колять бика списами й жбурляють камінням до тих пір, поки бідолашна тварина не «випустить дух».
Ось, мабуть, і все. А на «закуску» не полінуюся розрекламувати те, про що оповідав. Якщо ви намірені звернутися до Ісуса Христа з молитовними проханнями, прийдіть до його базиліки в Мадриді. Він, як ніхто, вислухає вас і розрадить. Особливо це доречно зараз, у час великого посту.
Коли ж вам надокучила сучасність мегаполісів, і ви бажаєте насолодитися архаїчністю кам’яниць та брущатих мостових, спорудженими ще древніми іберами, завітайте в село Медінаселі, що в провінції Сорія.
Любомир КАЛИНЕЦЬ
22 березня 2012 р.