ЕПІЗОД ТРЕТІЙ: зустріч посольських працівників з парохіянами храму Доброї Вісті на Арґуелєсі
Вона відбулася відразу ж після недільної Служби Божої і зібрала осіб небайдужих як до українських справ загалом, так і тих, що сподівалися отримати відповіді на злободенні питання нашого проживання в країні Сервантеса. В заході взяли участь капелан української парохії Благовіщення отець Іван Липка, Посол України в Іспанії Анатолій Щерба, перший секретар цієї ж дипломатичної установи Віктор Харамінський, консул Володимир Грабовенко, його співпрацівниця Ольга Харлан (не сплутайте з відомою українською шпажисткою, чемпіонкою Олімпійських ігор і світу з ідентичним ім’ям і прізвищем).
У ході двохстороннього спілкування обговорено різноманітний спектр проблем. Зокрема співробітники консульського відділу відповіли на численні запитання з консульсько-правової сфери. Добре пам’ятаючи в який день відбувається зустріч, виступаючі наголосили, що День Соборності є доброю нагодою усвідомити потребу згуртування усіх українців для захисту суверенітету, територіальної цілісності та європейського вибору, розбудови сучасної демократичної правової держави та громадянського суспільства. Тому для цього варто вживати будь-які кроки, що консолідуватимуть і згуртовуватимуть усіх у ці нелегкі часи випробувань для українців і в Україні, і поза її межами. І натомість бажано усім нам викорінити власні негативні амбіції, почуття ворожості один до одного, несприйняття іншої думки, крім власної.
Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять героїв Небесної сотні та покійного Почесного голову асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» пана Теодора Барабаша.
ЕПІЗОД ЧЕТВЕРТИЙ: виступ парохіяльного хору храму Доброї Вісті на щорічному екуменічному фестивалі
Цей захід за традицією, починаючи з 1988 року, щорічно проводиться в римо-католицькій парохії Nuestra Señora de las Delicias, що розташована неподалік Аточі. Власне, з 2003 року, за винятком двох років, у фестивалі бере участь хор української парохії Благовіщення під орудою Галини Лях.
Потрібно констатувати той факт, що завжди наших хористів приймають напрочуд тепло. І не лише через те, що ми українці, що також відчутно, особливо в цей нелегкий для України час, але й через високий рівень виконання духовного репертуару. Безумовно, чи не кожну пісенну річ глядацька аудиторія зустрічала і цього разу шквалом аплодисментів і вигуками «Браво».
Представники українства винесли на суд глядачів п’ять творів, серед яких: «Отче Наш», колядки «Не плач, Рахиле» та «Спи, Ісусе, спи» в обробці Волинського (в солюванні Юрія Якиміва), всесвітньовідому щедрівку Леонтовича «Щедрик» і пісню «Гуцулка Ксеня» композитора Барнича.
Крім цього наші учасники співали в фіналі фестивалю разом з усіма іншими виконавцями «Padre Nuestro» іспанською мовою. Зведений багаточисельний колектив склали також хори Німецької, Православної Сирійської, Євангелістської, Вірменської Церков і тутешній парохіяльний хор.
Проте, знаєте: боляче було серед численних глядачів не розпізнати наших земляків, які б прийшли підтримати свій таки хор, насолодитися його співом. Жодної особи не зауважив, хоча можливо хтось і був, але «засекретився». Натомість інші колективи мали значну підтримку з числа своїх співвітчизників. З цього приводу хотілося б звернути увагу наших священиків, які, на превеликий жаль, також були відсутні. Чи не варто оголошувати про такі заходи завчасу і належним чином готувати, агітувати, припрошувати і так далі бодай свою паству для участі в подібних заходах? Зрештою, отець Іван Липка інколи так оголосить про захід, що краще б він цього не робив взагалі. Адже виходить антиреклама.
Всечесніший отче Іване, що заважає вам надати мікрофон компетентній особі, яка б чітко і ясно донесла до парохіян всю потрібну інформацію? Невже боїтеся, що виступаючий звернеться до аудиторії з якимись крамольними речами, чи особисто проти вас?.. У такому випадку виходить: і сам не гам, і другому не дам.
Крім цього, чи не час подумати вам, отче, не лише про царство Боже для себе, але й для інших? До цього закликаю не я, а наші ж таки ієрархи, зокрема владики Богдан Дзюрах і Йосиф Мілян. А ще, чи не настав час приступити до виконання напрямних, визначених рішеннями останніх Синодів УГКЦ і Собору Церкви, де все чітко розписано задля впровадження стратегії «Жива парафія»? Чи ті закони писані не для нас усіх, отче Іване?..
Знову ж таки, доводиться повернутися до проблеми нашої загальної апатії на будь-який захід, що проводиться українською громадою. Про мітинг на площі Іспанії вже сказано чимало. Фестиваль на Делісіасі – зайве тому підтвердження. І це, безумовно, зле!
ЕПІЗОД П’ЯТИЙ: концерт гурту «СКАЙ»
Якраз на ньому я й не був, оскільки в цей час перебував на екуменічному фестивалі. Одначе його важливість не можна скидати з терезів українського життя. Тому послуговуватимуся дописами тих, хто був присутній на ньому.
Ось що зафіксовано на сайті українського посольства: «Яскравим флешмобом з нагоди Дня Соборності України завершився в Мадриді концерт тернопільського музичного гурту СКАЙ, який отримав гарячу підтримку численних українських та іспанських шанувальників рок-музики під час виступу в популярному концертному залі Caracol іспанської столиці 22 січня 2017 року. Напередодні український гурт, який також виборює право представляти Україну на пісенному конкурсі Євробачення-2017, успішно виступив у Барселоні».
Один із організаторів концерту, представник асоціації «Con Ucrania» Василь Васьків написав таке: «Це був без перебільшення, чудовий вечір, бомбезний концерт з зірковим українським гуртом ‘СКАЙ’. Дякую вам за емоції, які переповнюють!!! Oleg Sobchuk і всьому колективу ‘СКАЙ’ від організаторів сердечно дякую! Ми познайомились з чудовими, талановитими людьми! Чекаємо вас знову в Мадриді після перемоги на Євробаченні. А що вона буде, то ми це точно знаємо, ми це відчули . Ми віримо у вас!!!»
А ось враження від заходу лідера-вокаліста групи Олега Собчука: «Вчорашній концерт в Мадриді сміливо можу віднести до одного з найкращих наших концертів. Було душевно, драйвово, романтично і патріотично… Навіть наш посол в Іспанії порадував нас своєю присутністю. Дякую своєму хорошому товаришу Vasyl Vaskiv та його команді за клопітку роботу по організації цих чудових концертів. Ми разом відкриваємо нові горизонти. До Іспанії тепер як додому! Дякуємо усім, хто був з нами. Знаю, що ви теж не забудете ніколи цього концерту. Було дуже круто! Ввечері, вночі та навіть зранку!»
P.S. Можна на цьому й поставити крапку. Але чогось не вистачає для логічного фіналу. Напевно, заклику, прохання, просьби, вмовляння всіх нас, хто є зараз в Іспанії.
Зважмо на ситуацію в Україні й зробімо правильні висновки, розставмо наголоси. Вистачить один одного поливати брудом, шукати найдрібніші зачіпки для кпин, насміхатися один над одним. Якщо хтось і зробив щось не так, то пояснімо спокійно і врівноважено. Позбавмось амбіцій зі знаком мінус, спробуймо, якщо б не об’єднати зусилля, то бодай не шкодити іншим. Не дорікаймо один одному, а зрозуміймо і навіть пробачмо в багатьох випадках. Адже ніхто не є святим. НІХТО!!! Станьмо нарешті толерантними, доброзичливими, щирими, справедливими.
Урешті-решт, наведімо порядок у своїх асоціаціях. Нехай у них не буде «мертвих» душ, а будуть особистості діяльні, активні, вмотивовані чи симпатики, які готові в будь-яку хвилю підтримати лідерів. Передусім, маю на увазі асоціацію «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців», членом якої поки що ще є. Юрку (це – звертання до голови асоціації Ю.Чопика), позбавмося непотрібного баласту, запровадьмо колегіальність прийняття рішень, спільну відповідальність, не «строчімо» в СКУ звіти про ті справи, до яких ми непричетні. Не замилюймо комусь очі звітами, а приступаймо до «живої» роботи. Тільки таким способом можна зрушити воза з місця.
А також сідаймо до спільної розмови за який-небудь стіл: круглий, квадратний, трапецієвидний, бо якщо не спілкуватися, то нічого й не вийде. Намагаймося почути один одного, і якщо не стати однодумцями, то бодай не сіяти розбрат поміж себе.
ДАВАЙТЕ, НАРЕШТІ, ШАНОВНІ КРАЯНИ!!! Бо гріш нам тоді ціна, якщо не домовимося!
Думками з приводу… ділився Любомир Калинець.