Головне завдання – навчання
Цю істину, мабуть, не потрібно зайвий раз розтовкмачувати, адже і так само собою все ясно. Звісно, свята, концерти, відзначення, зустрічі – це чудово. Проте отримати добрі знання – таке завдання ніхто перед учнівською ватагою культурно-освітнього центру «Дивосвіт», що в Алькорконі, не скасовував. Отож дивосвітівці, злітаючись по суботах до своєї альма-матері, прагнуть якомога дужче гризти граніт науки.
Ось і кілька тижнів назад в актовому залі, де відбуваються всі позашкільні заходи, було тихенько. Натомість на уроках, як завше, панували ділова тиша, сконцентрованість, уважність. Лишень на уроці природознавства в п’ятому класі було доволі гамірно. Проте, цей шум налаштовував на робочий лад.
Учителька, що веде цей предмет, Інна Миколаївна Сарікова, приступаючи до розгляду теми про фізичні явища, вирішила запросити на урок свого… чоловіка. Ну, не за гарні очка, як мовиться. Оскільки Андрій Вікторович, який за фахом є інженером-фізиком, не просто обізнаний у цій темі, а він на цьому, як кажуть, собаку з’їв.
Судіть самі: Андрій Саріков після завершення школи поступив у Херсонський державний університет. Згодом закінчив його за спеціальністю «фізика та технологія матеріалів і компонентів електронної техніки». Отримавши вчену ступінь кандидата фізико-математичних наук, працював в Інституті фізики напівпровідників у Києві. Пізніше, здіймаючись по службовій драбинці, потрапив у Німеччину, де в Берліні працював у Hann Meitner Instutut і університеті Фрайбурга. Потім життєва стежина припровадила його в Іспанію, де в Ґетафе отримав роботу в IMDEA Materials. Ну, як вам такий послужний списочок? Вражає?..
То ж Інна Миколаївна, не довго роздумуючи, вирішила запропонувати чоловікові провести кілька уроків для своїх учнів. Той, не вагаючись, погодився. Більше того, щоб доступніше пояснити п’ятикласникам матеріал про механічні, теплові, звукові, оптичні, електричні та магнітні явища, вдався до демонстрації наочних експериментів. Власне, цей метод школярам припав до душі.
Бачили б ви, як зацікавлено спостерігали діти за дослідами. Спершу, щоб ознайомитися з дією магнітного поля, використали звичайні магніти, якими легко притягнути металеві предмети. Що й продемонструвала Тамара Головчук-Філіпенко, легко підчепивши звичайний ключик.
Згодом перейшли до електромагнітних явищ. Тут собі на допомогу Андрій Вікторович викликав Патрісію Бастюк. Тій доволі довго прийшлося терти косинцем об светр, щоб у кінці-кінців підняти ним кусочок паперу. Зрештою, чи не всі учні спробували самостійно провести цей експеримент і багатьом з них вдалося досягти мети досить швидко.
Для третього досліду, пов’язаного зі світловими явищами знадобилася допомога Лізи Мосій.
До речі, розповідь ученого-фізика про кульову блискавку викликала неабияке пожвавлення серед п’ятикласників. З цього приводу випадком зі свого власного досвіду поділилися як Інна Миколаївна, так і учні.
Підводячи риску під уроком, зауважимо, що він, безперечно, сприятиме кращому засвоюванню учнями матеріалу. З іншого боку, такі педагогічні ходи вносять свіжий струмінь у весь навчальний процес.
Дивосвітівська толока
Чи знаєте ви етимологію слова «толока», себто що воно означає? Якщо ні, то не напружуйте мізки. Ми вам допоможемо. Тлумачний словник української мови трактує його як одноразову безоплатну працю гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи. За нашими звичаями толока є формою взаємодопомоги, на яку скликають сусідів, родичів та товаришів.
Власне, все цим і сказано. Хоча є ще одне значення цього слова, яке оспівали в одній зі своїх пісень учасники відомого в Україні вокально-інструментального ансамблю «Ватра» зі Львова під керівництвом покійного нині Ігоря Білозіра. В одному з куплетів співається:
Як то добре мати мудру бабцю під рукою,
Я від неї знаю і не треба словника.
Що колись суботник називали толокою,
Ну, і дискотеку називають толока.
Словом, дискотеку-толоку в «Дивосвіті» ще неодноразово проводитимуть. А ось генеральне прибирання території, обрізання гілок і вивезення цього непотрібу відбулося таки нещодавно. Фактично в лютому до цього долучилися батьки учнів, які пожертвували своїм вільним часом для блага навчального закладу.
Проте мушу зауважити, що коли навідалася до центру кілька тижнів тому і побачила величезну кучугуру з чорних поліетиленових кульків, акуратно складених біля вхідної брами, то, грішним чином, подумала, що це – «подаруночок» зі Львова, де не можуть ніяк дати ладу зі сміттям. В кебету моментально закралося капосне питаннячко: «Невже мер Садовий і сюди знайшов стежинку?..» Одначе ця думка, як з’явилася миттю, так і випарувалася.
Директорка «Дивосвіту» Наталя Володимирівна Бондаренко та бухгалтерка і водночас класний керівник 7-го класу Наталя Володимирівна Жилка все розклали по поличках, назвавши учасників нещодавнього прибирання. Відповідно, щоб знати «героїв», назвемо їх поіменно. До благородної справи долучилися Ігор Яремій (котрий ще й своїх приятелів загітував), Віталій Денека й Олег Наумов. А ось вивезти сміття допоміг власним транспортом Олександр Орищич. Звісно, дивосвітівці можуть лише дякувати їм за те, що територія центру набула гарного і впорядкованого вигляду.
Зрештою, як і іншим доброчинцям, які нещодавно обладнали їдальню. Можливо, дехто пригадує, що ініціатива відремонтувати її вийшла від батьків торішніх випускників. Вони й почали ремонт. А ось завершальну фазу, тобто доведення до ладу підлоги та її пофарбування, звалили на свої плечі батько та син Юрій і Денис Берники, Віталій Денека й Іван Мельник. Саме після їх старань це приміщення стало неначе новеньким і затишним.
Що ж, тепер будь-чиє око може порадіти від проведеного благоустрою. А також, звичайно, не соромно буде запросити і гостей. Ось бодай на Шевченківське свято, яке відбудеться 25 березня, чи на День матері, який заплановано провести в суботу, 13 травня.
Дивосвітівські новини в об’єктиві МИРСЬКОЇ Калини.