І то слово добре. І то не одне. Адже останнім часом на цю відому перевізницьку фірму обрушився шквал негативу в соціальних мережах, яким явно намагаються «підмочити» хорошу репутацію «одрівців», здобуту довготривалою копіткою працею і потом.
Про те, що ця фірма здобула повагу серед українських трудових мігрантів Іспанії, не потрібно розводити багато теревенів. Ось уже впродовж понад 15 років рейси з України в країну Дон Кіхота (Київ-Мадрид і Вінниця-Севілья) користуються заслуженою популярністю. Лише одну деталь дозволю собі навести.
Торік в останню суботу липня з центрального столичного автовокзалу «Mendes Alvaro» в українському напрямку стартувало одночасно… п’ять ущерть набитих пасажирами автобусів з емблемою «Одрі». Щось таки та й засвідчує цей факт. Красномовний факт: чи не так? Я став безпосереднім свідком випадку, коли Таня – диспетчер у Мадриді, випрошувала в свого керівництва ще один додатковий автокар, але ж воно також не всесильне. Адже відомо, що в цей час тьма-тьмуща заробітчан вирушає у відпустку в рідні пенати.
Двічі скористався колись послугами цієї компанії і я. Чогось предметного не можу навіть пригадати, оскільки минуло доволі часу. Проте, як правило, на нормальний сервіс не звернеш особливої уваги, а ось прикре й недобре вп’ється в тім’я надовго. Словом, наступного разу навряд чи поїдеш на тому автобусі, який тобі видався, м’яко кажучи, «несимпатичним». Це щодо обслуговування. Проте є ще й інші аргументи на користь одрівців.
Їх і в Мадриді, і в інших місцевостях за Піренеями уже добре знають за справи меценатські. Ось у чому-чому, а в цьому критерії «Одрі» чи не найбільше з-поміж інших спричинилися до різноманітних культурно-мистецьких заходів й інших добрих починань у середовищі тутешніх українських трудових мігрантів. Саме завдяки їхній підтримці в країні Сервантеса лише протягом останнього часу гастролювали такі відомі творчі колективи та виконавці, як тріо священиків УГКЦ з Львівщини «Новий час», чоловічий вокальний квартет «Акорд» з Тернополя, група «СКАЙ», Павло Дворський зі сином В’ячеславом.
А ще «Одрі» долучилося до видання книжки «Заробітки під мікроскопом», фінансово підтримавши її та безкоштовно доправивши зі Львова в іспанську столицю.
Тож, якщо хтось береться звинувачувати це автопідприємство в антиукраїнських настроях (про що свідчать дописи у соціальних мережах, про які ще буде сказано), то поневолі задумаєшся, чи тим горе-дописувачам Господь-Бог розум не відібрав на якийсь момент. А щодо Всевишнього – ще один такий штрих. Неодноразово одрівці допомагали українській парохії Благовіщення на Арґуелєсі. Перевозили безкоштовно релігійну літературу, спроваджували душпастирів, монахів і монахинь, викладачів Українського католицького університету та інших. Цей перелік можна продовжувати.
Та все ж спробуймо в кількох словах змалювати ту конфліктну ситуацію, яка виникла несподівано в Україні. Зішлюся на публікації наших мас-медіа, які простежили за її причинами.
Компанію зі Львова звинуватили в трансляції проросійських фільмів у автобусах. Позиції сторін
У соцмережах набуває резонансу конфлікт у автобусі львівської фірми, що прямував з Німеччини: водії відмовилися вимкнути російські серіали на прохання жінки, що їхала на похорон бійця АТО. Розібратися у ситуації спробувало
Учора, 18-го січня, автобус львівської фірми «Одрі» мав рейс з Фрайбурга до Херсона. Серед пасажирів опинилася й письменниця Лариса Ніцой, яка й описала ситуацію на своїй сторінці у Facebook. За її словами, українка та її донька їхали в цьому автобусі на похорон і поминки свого сусіда – хлопця, який 8-го січня 2017-го року загинув у зоні АТО. Упродовж подорожі в салоні транслювали російські серіали, які жінки сприймали болісно з огляду на ситуацію.
«Прохання пасажирки (вимкнути фільми й новини антиукраїнського змісту) не просто ігнорується, водії на її пояснення, що їде на похорон/поминки воїна, нахабно заявляють: «А нам то що!» і розтлумачили, що ці фільми їм дав шеф зі Львова, і вони їх будуть крутити, і крутитимуть так голосно, як їм хочеться», – пише Лариса Ніцой. На зауваження сестри пасажирки, Людмили Паєщ, водії зробили голоснішим звук і попросили вийти з автобуса, якщо її щось не влаштовує.
Навколо ситуації розвинувся конфлікт: після публікації письменниці люди почали дзвонити в центральний офіс фірми «Одрі», що знаходиться у Львові, та вимагати звільнення водіїв та заборону демонструвати фільми й вмикати музику під час поїздки.
Представники перевізника прокоментували інцидент. Вони розповіли, що провели внутрішнє розслідування і визначили, що за словами водіїв автобуса, жінка звернулася з проханням вимкнути фільм, бо хоче спати. Про те, що вона їде на похорон і поминки, вона повідомила пізніше. «Пасажири знаходяться на другому поверсі автобуса. У салоні є 5 моніторів, на які транслюють фільм. «Якщо дивитися стрічку з будь-яких причин людина не хоче, вона може «прикрутити» звук регулятором над сидінням», – пояснили у фірмі «Одрі». Тут запевняють: водії ні за яких обставин не могли «хамити» пасажирам. Вони вимкнули фільм і поставили один із концертів «Квартал 95», що так само не задовільнило жінок.
«Маршрутом користуються не тільки українці. Автобусом їздять і росіяни, і молдовани, тому фільми обираємо російською мовою, щоб забезпечити максимальний комфорт пасажирам. Також озвучених українською стрічок не так вже й багато». Додамо, що у фірмі розповіли, що кіно водії обирають самостійно, однак від них вимагають, щоб воно було максимально нейтральним.
Щодо подальшої реакції на конфлікт, працівники повідомили, що фірма консультується з юристом. Фільми й музику або транслюватимуть далі російською або взагалі вимкнуть і пасажири муситимуть самі забезпечувати собі дозвілля упродовж тривалої подорожі…
Призвідницю ‘мовного’ скандалу будуть судити?..
Відому львівську фірму-перевізника звинуватили в сепаратизмі, підтримці бойовиків, розповсюдженні російської пропаганди. В результаті на керівників підприємства посипались образи, прозвучали заклики бойкотувати їхню роботу, пікетувати приміщення, палити та громити автобуси…
«Не виключено, що будемо подавати позовну заяву про захист честі, гідності та ділової репутації, – каже директор фірми «Одрі» Ірина Морозюк. – Цей конфлікт став для нас, наче громом серед ясного неба. Почали безперервно телефонувати знайомі, друзі, клієнти, партнери, надходити листи на електронну пошту. Як потім з’ясувалося, протилежна сторона вилила на нас в інтернеті чимало помиїв. Роботу підприємства фактично заблокували. Доводилося всім пояснювати, що в нас українська компанія, ми не сепаратисти, а патріоти й любимо свою країну. Розповідати як возили людей на Майдан, як з початком війни, відмовляючись від заробку, доставляли нашим бійцям лікарства та продукты, спрямовували дітей воїнів АТО відпочивати за кордон, влаштовували демобілізованих до себе на роботу. Це можуть офіційно підтвердити сотні осіб! Одначе в інтернеті у відповідь стверджували: «Це ви «викручуєтесь», маскуєтесь, щоб уникнути відповідальності. Зрадники!» Звучало й таке: «Пасажирів ґвалтували російською мовою… Сепаратисти… Підтримують російських загарбників»…
До речі, коли ми розпитували водіїв про пригоду, з’ясувалася цікава деталь. Ще перед «розбірками» з кінострічкою жінка намагалася скандалити: мовляв, хоче спати, а телевізор заважає. Їй ввічливо пояснили, що інші пасажири дивляться кіно, тому запропонували зменшити звук у динаміку, розташованому біля її крісла, чи пересісти в інше, в кінці салону. Вона відмовилась. І лише згодом вдалася до претензій до фільму. Тобто ця особа мала намір влаштувати скандал. Але, незважаючи на це, фірма вибачилась за інцидент з пасажиркою».
Як цей конфлікт виглядав збоку, розповіли в своєму зверненні до керівництва фірми пасажири автобуса: «Жінка вела себе неадекватно, погрожувала водіям, пасажирам, бігала по салону, знімала всіх на телефон і виставляла фото у «Фейсбук». Водії ввічливо та спокійно відповідали на її скарги. Вона заважала їм кермувати, погрожувала, що «здасть» усіх у Херсоні. Криком та погрозами заставляла вимкнути телевізор».
Зауважимо, що на електронну адресу фірми, попри прокляття та погрози, надходять десятки листів від людей, котрі не поспішають з «оргвисновками» і намагаються захистити водіїв від борців з «москалями». Ось одне з них: «Ганьба не перевізникам, а громадянам, які ображають тих, хто не зробив нічого поганого українцям. Більш того, власники фірми всіляко допомогали Майдану і
підтримують наших бійців».
– Ознайомившись із ситуацією, вважаю, що це була спланована акція, жертвою якої стала названа фірма, – ділиться відомий львівський адвокат Ярослав Барабаш. – Цією провокацією пасажирка та замовники «мовного» скандалу хотіли досягти дестабілізації та блокування роботи перевізников. Можливо, що ми будемо подавати позовну заяву про захист честі, гідності та ділової репутації львівської фірми. А правосуддя нехай визначає, чи був цей надуманий випадок з «сепаратизмом» наслідком нездорової конкуренції, чи помстою фірмі за допомогу людям, котрі пройшли війну. Між іншим, від СБУ, поліції та прокуратури до автопідприємства претензій нема…»
Замість епілога
Можна було б поставити крапку, проте так і напрошується паралель з нашим побутом в Іспанії. Чи не знає ніхто про подібні випадки тут? Ними, хоч греблю гати. Ось і недавно декого звинувачували мало не в сепаратизмі та праці на Росію. У висловлюваннях не церемонилися: «совкове болото з Галичини, що радо підтанцює цим бидлякам»,«типовий КГБешний спосіб пересварити громаду (розділяй і властвуй)», «махровий проплачений московіт, відділ пропоганди КГБ Росії», «якої ж ти людиноподібна істота національності, що таке пишеш,та ще й в такі трагічні дні для українців! Раб московський», «як ‘журналісти-совки’ в свій час писали наклепи на українських націоналістів, під диктовку жидокомуністів , ти також зараз виконуєш чиїсь накази, для приниження значення українських націоналістів в Іспанії, ти є брехун і лицемір при теперішній владі», «таких потрібно ототожнювати. Максимально сприяти підтвердженню особистості – звідки родом, з фейсом, місцем проживання, хто його родина, кум, сват, брат, до кого в гості ходить, з ким здоровається, з ким пиво п’є, де зарплату отримує, номер автомобіля… А далі, як в Гайдамаках Тараса Шевченка. Нічого видумувати не треба. Батько нації все продумав і прописав – який має бути сценарій. По іншому не потрібно», «це ж яким іудою потрібно бути , щоб так нещадно хаяти українців», «де міг подумати герой анекдоти, що десь на іспанських теренах ідентифікується продуктивніший нащадок, великий любитель грошей, «сентимопідприємець». Цей за гроші напише що забажаєте. А забудете заплатити, то так виверне, що вмить станете ворогом України. На всяк випадок має і пагони всіх кольорів. Наступають білі, він білий. Наступають червоні, він червоний.Ось так друзі буває, коли мораль храмає», «руки таким провокаторам треба ламати!!!»
Список подібних «крилатих висловів» можна продовжити, але і висновки деякі варто підвести наостанок. Про те, що ми вміємо здійняти бурю в склянці води, зробити з мухи слона, бути вкрай агресивними щодо своїх же земляків, маніпулювати фактами та свідомістю, обливати багнюкою безпідставно, – добре відомо. А ще дорікати, докоряти, допікати, дошкуляти, діймати, заливати сала за шкуру, грати на нервах, їсти живцем, звинувачувати, вішати всіх собак, обертати на бидло, глузувати, кепкувати, глумитися, підіймати на кпини, насміхатися, брати на сміх, шкилити і т.п.
Але ж є прості Божі та людські цінності, які вимагають від нас бути ввічливими, чемними, тактовними, обхідливими, коректними, делікатними, люб’язними, щирими, людяними, доброзичливими, співчутливими, вихованими, порядними, цивілізованими, подавати руку помочі, зараджувати, підставляти плече, підсобляти, і так далі. Чи про такі критерії ми взагалі забули? Чи навіть не чули ніколи про них?..
То ж, можливо, пора схаменутися всім і жити й діяти по-людськи? Чи цього нам не дано?.. Чи подавати відразу ж до суду за образу гідності та честі? Не хотілося б, бо ж українцями ми є!
Юліан КОМАРНИЦЬКИЙ.