22 листопада. В приміщенні іспансько-болівійського центру іспанської столиці відбувся вечір пам’яті жертв Голодомору, організований «Українською громадою Іспанії за права, честь і гідність українців».
У хвилюючу атмосферу заходу вже з перших хвилин додалися особливі почуття однієї з ведучих, а саме Оксани Патроник. Страшні події 80-річної давності сколихнули її настільки, що спричинили появу непроханих сльозинок, які дещо розладнали виступ дівчини. Не дивлячись на це, такий емоційний стан викликав у присутніх не просто співчуття, але й співпереживання. Тому не в одного на очах заблищали сльози, котрі ще неодноразово з’являлися упродовж усього вечора.
А потім Голова «Української громади Іспанії…» Юрій Чопик запросив до слова другого секретаря посольства України в Королівстві Іспанія Валерія Швеця, який зачитав звернення посла С. О. Погорельцева з нагоди трагічної дати. Пізніше виступили директор відділу іміграції та соціальних питань консерхерії Пабло Гомес-Ровіра (Pablo Gomes-Rovira), письменник і поет Василь Квасновський, які акцентували увагу на плеканні національної пам’яті, важливості враховування подій минулого для поступу у майбутнє. Дуже доречним з огляду на загальний настрій заходу став виступ дуету скрипалів у складі Лілі Ткачук та Павла Сакути, які майстерно виконали «Адажіо» композитора Альбіноні та одну з арій Йогана-Себастяна Баха.
Присутні в залі також змогли оглянути кадри з документальної кінострічки «Правдива історія Радянського Союзу» та виставку плакатів, щодо теми, яка в усіх зараз на слуху.
Наприкінці було зазначено, що вшанування жертв Голодомору збіглося в часі ще з кількома надзвичайно важливими подіями. Саме цього дня в 2004 році стартував Майдан у Києві. І водночас нині таки маріонетковий уряд, керований Азаровим, оголосив про згортання європейського напрямку України, тим самим провокуючи другий Майдан.
Крім цього було порушено справу місця проведення заходу. Ясна річ, за відсутності свого центру чи приміщення, ми змушені проситися до інших. Тому й вдячні болівійцям, котрі притулили нас у себе. Одначе виникає закономірне запитання: чому не можна було провести вечір в актовому залі української парохії на Аргуелєсі чи в приміщенні Посольства України? Зрештою на останнє мізерна надія. Адже чи не від початку своєї дільності в Іспанії, дипломати «відірвані» від нас, заробітчан. З цього приводу пригадуються слова Герцена про декабристів: «… Як далеко вони від народу!» Можна зважити на ту обставину, що це не якась там «шарашкіна контора», а найвища установа представницького рівня. Та все ж, шановні, чому заходи на кшталт нинішнього не можна проводити у стінах посольства? Як, скажімо, це робиться в інших подібних установах.
Можливо, посольські працівники дослухаються і наступного разу ми проведемо наші заходи спільно в їхньому приміщенні. Тоді, може, і самих дипломатів
побільшає. А отже не лише другий секретар Валерій Швець і консул Олександр Дзьома, яких делегували в іспансько-болівійський центр, а й решта долучиться до відзначення різноманітних подій.
***
23 листопада. Дев’ята година ранку. Площа перед українським освітньо-культурним центром «Дивосвіт» в Алькорконі…
Запалено свічки. У сумній призадумі схилено голови: і школярів, і вчителів, і батьків. Хвилиною мовчання вшановують тих, хто віддав своє життя в часи жахливого Голодомору, розв’язаного людиноненависницьким більшовицьким режимом проти нашого народу. Рівно 80 літ тому – страшна «кругла» дата…
Саме на такій тужливій ноті розпочалася лінійка цієї суботи. І нехай ще не все до кінця усвідомлюють менші учні, але і вони притихли, відчуваючи значущість моменту. Тим часом аудиторію, що зібралася на подвір’ї, зворушують слова, що промовляють ведучі. По-особливому схвильовано доносять свої думки до присутніх учителі Наталя Бондаренко та Оксана Ганич, директор центру Оксана Горін. Тужливо звучать пісні у виконанні Оксани Маланяк. Хоч і притишено, але чутно для всіх линуть вірші з уст учениць Христини Ляхоцької, Христини Наумової і Анастасії Байко.
Нарешті завершальний і водночас символічний акорд лінійки: дітки пришпилюють синенькі незабудки до траурної карти Украни. Значить, не забудуть!
***
24 листопада. В українській парохії Благовіщення на Аргуелєсі гідно вшановано пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Спочатку присутні, як то уже прийнято, єдиним серцем і єдиними устами прославили Господа у недільному Богослуженні. Його відправив адміністратор парафії отець Іван Липка у співслуженні отця Володимира Нейлюка.
А потім відслужено панахиду за жервами тієї страшної «м’ясорубки», під лопасті якої потрапили в 1930-х роках тисячі й тисячі наших земляків. Власне, на спогад про цих безневинних жертв безбожницької комуністичної машини у храмі кожним із присутніх було запалено свічку, полум’я якої символізує незнищенність нашої памяті про кожного загиблого в страшні голодні роки.
Між іншим, ці свічечки отець Іван порекомендував забрати по оселях, щоб вони догоріли саме у тиші домашнього затишку.
Не обійшлося, звісно, і без «Вічная пам’ять», яка завжди вінчає такий захід.
Любомир КАЛИНЕЦЬ.