У неділю, 6 березня, в актовому залі української парохії Благовіщення Пречистої Діви Марії іспанської столиці відбулася презентація літературного альманаху «Наше слово», підготовленого членами творчого поетичного об’єднання з ідентичною назвою.
Проте, перш ніж розповісти про цей напрочуд цікавий захід, кілька слів про ініціаторів надрукування книжки та про неї саму. Ідея згуртуватися в якусь організовану групу зародилася торік у червні в кількох наших земляків-заробітчан, які не лише денно й нощно заклопотані, як мовиться, здобуванням хліба насущного, але й знаходять час, щоби творити поезії. Власне, не дивина, що поетичні натури, котрі схильні як до активного творчого, так і громадського життя, не звикли сидіти, склавши руки. Невеличке коло, яке спершу налічувало буквально кілька осіб, поступово почало розширюватися. Це щось на зразок того, коли від камінчика, кинутого у воду, поступово розходиться все більше й більше кіл, так і до групки почали долучатися все нові й нові послідовники «її величності» музи: чи то Евтерпи (музи поезії та лірики), чи то Калліопи (натхненниці епічної поезії), чи Ерато (музи інтимної лірики).
Невдовзі серед членів об’єднання визрів задум видати книгу віршів. Задумано – зроблено. Закипіла копітка праця. І хоч на перший погляд може видатися: ну, хіба ж то вже робота така преважка. Фіть-фіть – віршика нашкрябано. Раз-два – склепали їх докупи. Це ж не вагони з цементом розвантажувати. Одначе, так може міркувати лише не посвячена у тонкощі цієї справи особа. Чимало довелося попотіти редакційній групі у складі Валентини Гуменюк, Галини Коризми, Надії Карплюк-Залєсової та Лесі Утриско, щоб набрати на комп’ютері всі матеріали, зверстати їх, відредагувати, провести коректуру, таким чином підготувавши до друку. Знадобилося понад півроку, перш ніж у Косівському видавництві «Писаний камінь», що на Івано-Франківщині, ця збірочка побачила світ.
Ось що написала у передмові до неї одна з її авторів Валентина Гуменюк: «Любі читачі, вашій увазі пропонуємо літературний альманах, в якому взяли участь 27 поетів-аматорів… Доля закинула всіх нас далеко від дому – Іспанія, Італія, Португалія, Греція, Туніс. Їхали, щоб підзаробити грошей, допомогти дітям, родинам…
А потім – Помаранчева революція, революція Гідності, війна… І все це з глибоким болем пройшло через кожного з нас. У багатьох діти були учасниками Майдану, брали чи беруть участь в АТО, що привело до змін у свідомості та житті.
Люди різних спеціальностей, далекі від літераторства, взялися за перо і почали творити. Народилися незабутні вірші, які, можливо, ввійдуть в історію як поезія революційного періоду. Сьогодення по-новому формує слово: гостро відточує його, наповнює новим змістом і потужною силою…
Любов до народу, до рідної України живе в наших душах. Це та пуповина, що ніколи не відпаде. Про життя в чужині, біль і ностальгію за рідним, про всі почуття, які керують нами, правдиво і красномовно переповідають наші вірші.
Окрім творців слова, що проживають за кордоном, до альманаху долучені поети-аматори з України. Така співпраця допоможе розширити межі нашої діяльності, залучити талановитих людей, особливо молодь, зробити більше корисного для народу та рідного краю…»
Нема сенсу детально переповідати зміст книги та її тематику. Краще, звичайно, прочитати її, що я вам настійливо раджу, шановні читачі нашого сайту. Одначе те, що вона стане значною віхою у нашому заробітчанському житті, сумніватися не доводиться. Зрештою, як і її презентація.
Численні глядачі, які зібралися в парохіяльному залі, стали свідками не просто поетичного вечора, складеного з віршів, прочитаних самими авторами чи іншими декламаторами. Хоч і без них, ясна річ, не обійшлося. А це був справжній концерт, який навіть не побоюся назвати спектаклем – витвором умілого сценариста, постановника та художнього керівника. І все це в одній особі. Мова іде про добре знану серед заробітчанської громади країни фламенко співачку, композитора та поетесу Любомиру Нарозю.
Уже перший номер і зворушив, і зачарував глядацьку аудиторію. Пісню «Пливе сумне кача» (своєрідну інтерпретацію до Майданівського гімну) виконала автор слів і музики Леся Утриско. Виявилося, що в неї ще й голос чудовий і акторські здібності неабиякі.
Проте й інші учасники збірки можуть похвалитися багатогранністю таланту. Скажімо, прекрасно співає також і Анна Дудич, голос якої частенько лунає з хорів української парохії на Арґуелєсі. Разом зі своєю подругою Богданою Ковалик Аня виконала пісню «Моїй мамі», слова до якої сама й написала. А ось на музику їх поклав наш колега-заробітчанин Володимир Перун.
Як талановита співачка, скрипалька та здібний музичний керівник здобула славу в широких мистецьких колах Ліля Ткачук.
Чудовими голосовими даними володіють також Надія Карплюк-Залєсова, Любов Толмачова-Волощук, Петро Варцаба. Останній ще й на гітарі вправно підіграє, а також гарні речі з гіпсу ліпить. Зроблену з гіпсу статуетку Тараса Шевченка, він подарував Любомирі Нарозі за її вагомий внесок у цю презентацію. Бо вона не лише художнє керівництво здійснювала, але й на «клавіші» підігрувала, пісню «З любов’ю до України» своєї приятельки Любові Толмачової-Волощук виконала, музику до якої написала. Крім цього ще й хор з поетів, який завершував концертну програму, зуміла належно підготувати.
Для виконання деяких творів, що увійшли до альманаху, запросили інших осіб. Баладу «Мамин сон», написану Надією Карплюк-Залєсовою, поклала на музику і заспівала Олеся Заяць (акомпанемент на гітарі Сіран Бардо).
Бурхливі оплески прозвучали на адресу Івана Голяка, який виконав пісню «Українка» на слова Ольги Корнилюк.
Поезії деяких авторів, які не змогли прибути на цей захід у силу різних обставин, читали: Оксана Гунчик (вірш Галини Цюпик «Збираються у вирій журавлі»), Ірина Станкевич (поезія Олександра Борщуна «Жіноче серце»), Анна Кедря (вірш Романи Ушак «Рідна мова»), Надія Карплюк-Залєсова (вірш Василя Квасновського «Гордість»), Галина Коризма (поезія Гната Стеценка «Полетять журавлі в Україну»). А ось вірш останньої з декламаторів «Не вбивайте мого сина» прочитала її подруга Уляна Білоус. Нарешті вірш «Молюсь за Україну» 91-річної Оксани Фурманюк прозвучав з уст її доньки Олени.
Було б несправедливо, коли б ми пропустили повз увагу авторів, поезії котрих прочитали вони самі. Гучні аплодисменти, вигуки «Браво!», букети квітів – усе це супроводжувало виступи Валентини Гуменюк (вірші «Ода жінці», «Я – дочка України»), Петра Варцаби («Поклін матері»), Миколи Душенка «Україно моя»), Лілі Ткачук («Два кольори»), Оксани Патроник («Давай поговоримо пошепки»), Миколи Кедрі («Зозуля»), Марії Мирги («Мій ювілей»), Надії Леськів («Заробітчани»), Олександри Брийовської («Земле моя»), Івана Вовка (трилогія «Найтяжчий гріх»), Наталі Шпак («Воля»), Марії Скоропад («На Україну повернусь»).
Загальний фон вечора (святковий, урочистий, патріотичний, піднесений, ліричний, родинний) упродовж усього часу створювала його ведуча – мила й неповторна Христина Савчак. Пригодилася і допомога Голови асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрія Чопика.
Та все ж кілька виступів вийшли за межі, так би мовити, «обов’язкової програми», себто на них ніхто не очікував. І тим приємнішими вони стали. Маю на увазі учасників Київського Театру пісні «Пісень світ», що гастролює тепер в Іспанії: співака Ярослава Бурлачука та баяніста Івана Бикова. Виконані ними романси «Співають й плачуть солов’ї» і «Місяць на небі», залюбки підспівував увесь зал. Оригінальним виявилося і привітання поетеси та композитора, гітаристки і співачки Зіновії Шепель.
Висловлю сподівання, що весь глядацький загал, серед якого знаходилися Посол України в Іспанії Сергій Погорельцев, перший радник цього ж дипломатичного закладу Ігор Семенюк і консул Олександр Дзьома, отримали феєрверк позитивних емоцій, збагатилися духовно, добре відпочили перед початком нового робочого тижня.
А поетичному об’єднанню «Наше слово» хотілося б побажати не зупинятися на досягнутому, а й надалі дбайливо плекати слово, радувати читача і глядача новими творчими здобутками.
Квітка ЛЮБЧЕНКО.